Перейти до вмісту

Себастьян Лекорню

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Себастьян Лекорню
фр. Sébastien Lecornu Редагувати інформацію у Вікіданих
Себастьян Лекорню
Себастьян Лекорню
Прем'єр-міністр Франції
Нині на посаді
На посаді з9 вересня 2025
ПрезидентЕмманюель Макрон
ПопередникФрансуа Байру
Міністр збройних сил Франції
20 травня 2022 — 9 вересня 2025
ПрезидентЕмманюель Макрон
Прем'єр-міністрЕлізабет Борн
Габріель Атталь
Мішель Барньє
Франсуа Байру
ПопередникФлоранс Парлі
НаступникБруно ле Мер
Народився11 червня 1986(1986-06-11)[1][2] (40 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Обонн[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий якполітик Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет Париж II[3] і Établissement Saint-Adjutord Редагувати інформацію у Вікіданих
Політична партіяСоюз за Народний Рух (2015), Республіканці (2017) і Renaissance Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоJean-Pierre Lecornud Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиMartine Lecornud Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
кавалер ордена Сільськогосподарських заслуг кавалер ордена Мистецтв та літератури орден Пошани Grand Cross 1st class of the Order of Merit of the Federal Republic of Germany орден «За заслуги» II ступеня Knight of the Order of Saint-Charles Commander of the Order of the Polar Star Knight Grand Officer of the Order of the Dannebrog Commander of the National Order of the Lion орден Пошани (Вірменія) Grand Officer of the National Order of the Cedar Order of the Star of Mohéli орден Заїда
defense.gouv.fr/ministere/sebastien-lecornu-ministre-armees Редагувати інформацію у Вікіданих
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Себастьян Лекорню (фр. вимова: [sebastjɛ̃ ləkɔʁny]; нар. 11 червня 1986) — французький політик, Прем'єр-міністр Франції (9 вересня — 6 жовтня 2025 року)[4][5][6].

Член партії Відродження (до 2022 року — La République En Marche!) після того, як залишив республіканців (LR) у 2017 році. Лекорню був президентом департаментської ради Ер з 2015 до 2017 року. В уряді він працював державним секретарем міністра екологічного та інклюзивного переходу (2017—2018), міністром місцевих органів влади (2018—2020), міністром у справах заморських територій (2020—2022), міністром збройних сил (20 травня 2022 — 9 вересня 2025)[7][8].

9 вересня 2025 року Еммануель Макрон призначив Лекорню прем'єр-міністром після того, як уряд Байру отримав вотум недовіри в Національних зборах[9][10]. Він пішов у відставку 6 жовтня 2025 року, пробувши на посаді 26 днів, що зробило його термін перебування на посаді прем'єр-міністра найкоротшим в історії Франції[11][12]. Він залишився на посаді тимчасового прем'єр-міністра, доки не буде призначено заміну[13].

Молодість і освіта

[ред. | ред. код]

Уродженець Обонна, Валь-д'Уаз, він приєднався до Союзу за народний рух (UMP) у 2002 році та навчався в університеті Пантеон-Ассас.

У 2005 році він став парламентським помічником Франка Жіляра, члена Національних зборів від 5-го виборчого округу Ер; На той час Лекорню був наймолодшим помічником парламенту в Національних зборах[14]. У 2008 році він став радником державного секретаря з європейських справ Бруно Ле Мера; у віці 22 років Лекорню був наймолодшим радником чиновника в уряді прем'єр-міністра Франсуа Фійона.

Політична кар'єра

[ред. | ред. код]

На муніципальних виборах 2014 року Лекорню був обраний мером Вернона. Оскільки поєднання двох виконавчих мандатів було несумісним, він покинув мерію Вернона 4 грудня 2015 року.

Після виборів департаменту 2015 року, під час яких він був обраний радником кантону Вернон разом з Кетрін Делаланд, Лекорню став президентом ради департаменту Ер.

Лекорню підкреслює свою відмову підвищувати податки та суворе управління державними коштами. Mediapart зазначає, що полювання на шахраїв RSA було — за підтримки великої комунікації — головною політикою, яку дотримується департамент з моменту приходу Лекорню. Він також закриває два пріоритетних коледжі, що виправдовує низькою наповнюваністю[15].

6 липня 2020 року Лекорню був призначений міністром закордонних справ в уряді Кастекса. На цій посаді він провів кризові переговори на французько-карибській території Гваделупа наприкінці 2021 року, намагаючись розрядити напруженість на тлі заворушень, спричинених тим, як уряд там подолав пандемію COVID-19[16]. Він також заявив, що Франція готова обговорити автономію Гваделупи[17].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден «За заслуги» І ступеня (Україна, 23 серпня 2025) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України, благодійну діяльність, популяризацію Української держави у світ[18].
  • Орден «За заслуги» ІІ ступеня (Україна, 4 вересня 2023) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України, популяризацію Української держави у світі[19].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Répertoire national des élus — 2019.
  2. 1 2 GeneaStar
  3. ↑ https://www.liberation.fr/politique/sebastien-lecornu-nest-pas-diplome-dun-master-de-droit-contrairement-a-ce-quil-pretendait-20250919_MZKT26CCBJAMBDRSSBSWHVW2DQ/
  4. ↑ Hamiti, Ilyana (9 вересня 2025). Sébastien Lecornu nommé Premier ministre par Emmanuel Macron [Sébastien Lecornu named Prime Minister by Emmanuel Macron]. BFM TV (фр.). Архів оригіналу за 10 вересня 2025. Процитовано 10 вересня 2025.
  5. ↑ Rose, Michel (9 вересня 2025). France's Macron names loyalist Lecornu as new prime minister. Reuters. Архів оригіналу за 10 вересня 2025. Процитовано 10 вересня 2025.
  6. ↑ Corbet, Sylvie (9 вересня 2025). Macron appoints Defense Minister Lecornu as France’s latest prime minister. Associate Press. Архів оригіналу за 10 вересня 2025. Процитовано 10 вересня 2025.
  7. ↑ Victor Boiteau (20 May 2022), Changement dans la continuité: Darmanin, Le Maire, Attal… Ces ministres qui remettent ça dans le gouvernement Borne Libération.
  8. ↑ Уряд Франції відправили у відставку: чому це сталося і чи оголосить Макрон нові вибори. РБК-Украина (укр.). Процитовано 26 жовтня 2025.
  9. ↑ DIRECT. Le nouveau Premier ministre Sébastien Lecornu a "commencé ses consultations", selon son entourage. BFMTV (фр.). 9 вересня 2025. Процитовано 8 жовтня 2025.
  10. ↑ Макрон призначив ексміністра оборони новим прем'єром Франції. РБК-Украина (укр.). Процитовано 26 жовтня 2025.
  11. ↑ Macron has his back against the wall after PM's resignation (англ.). 6 жовтня 2025. Процитовано 8 жовтня 2025.
  12. ↑ French Prime Minister Sébastien Lecornu resigns after less than a month. BBC News (брит.). 6 жовтня 2025. Процитовано 8 жовтня 2025.
  13. ↑ Менше місяця на посаді: прем’єр-міністр Франції Лекорню подав у відставку, - BFM TV. РБК-Украина (укр.). Процитовано 26 жовтня 2025.
  14. ↑ Alexandre Lemarié (2 квітня 2015). Sébastien Lecornu becomes the youngest of the departmental presidents (фр.). Le Monde. Процитовано 22 квітня 2020.
  15. ↑ Lucie Delaporte (15 листопада 2016). In the Eure, the other face of Bruno Le Maire (фр.). Mediapart. Процитовано 22 квітня 2020.
  16. ↑ John Irish (28 November 2021), French minister heads to Caribbean territories to defuse tensions Reuters.
  17. ↑ Christian Lowe (27 November 2021), France says it is willing to discuss autonomy for Guadeloupe Reuters.
  18. ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2025 року № 617/2025 «Про відзначення державними нагородами України»
  19. ↑ Указ Президента України від 4 вересня 2023 року № 556/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Себастьян_Лекорню&oldid=47737463