Себастян Чесек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Себастян Чесек або Чешек (? — бл. 1612) — львівський скульптор.

Житєпис[ред. | ред. код]

Ймовірно, родом із Кракова, навчання скоріш за все проходив там же. Від 1573 року жив і працював у Львові. Від заснування мулярського цеху у 1582 році був його членом і старшиною. Пропрацював у Львові близько 40 років, однак доробок залишається неідентифікованим. Достеменно відомо лише про пізньоренесансний надгробок Катерини Рамултової в костелі святого Варфоломія у Дрогобичі. Виконаний 1573 року з мармуру з використанням алебастру в деталях. Робота підписана «Hoc opvs Sebastiani Cesek Craco[viensis], civis Leopol[iensis], 1573». Відомо, що 1581 року працював у Львові спільно із Себастьяном Мочигембою і Мартином Штучним над спорудженням дому єврея Мошка та ризниці попереднього монастиря бернардинців.[1] 1581 року між магістратом Себастяном Чешеком та Себастяном Мочигембою про будівництво і засклеплення «кам'яної водяної скрині» (ймовірно, басейну) при міській лазні. Посередині мав стояти стовп зі статуєю лева, а краї «скрині» планувалось оздобити гзимсами та візерунками. Для будівництва уживано матеріал із голосківських каменоломень.[2] 1598 року співпрацював із Войцехом Капіносом молодшим. Мечислав Гембарович приписує Чешеку рельєф «Увірування святого Фоми», вмонтований у стіну однієї з каплиць латинського кафедрального собору у Львові. Рельєф походить із розібраної у XVIII ст. каплиці Томи Піравського. Ще одна гіпотетична атрибуція Гембаровича — постать Костянтина Острозького на надгробку в Києво-Печерській лаврі. Вона однак викликає сумнів у мистецтвознавця Володимира Любченка, який вбачає тут почерк майстра північної школи. Любченко також знаходить подібності з манерою Чешека у статуї святого Павла каплиці Кампіанів, у стінному надгробку Яна Гербурта і його дружини Катерини Дрогойовської костелу у Скелівці, надгробку Вацлава Дідушицького (за іншими даними — когось із Гербуртів) з костелу львівського монастиря домініканців. Можливо, був автором верхньої частини надгробка, встановленого 1580 року в костелі Внебовзяття Пресвятої Діви Марії в Жидачеві померлим 1570, 76, 81 років дітям (відповідно, сину та двом донькам) Станіслава Даниловича.[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Любченко В. Ф. Львівська скульптура XVI—XVII століть. — Київ : Наукова думка, 1981. — С. 30.
  2. Вуйцик В. С. То зараз львів'яни не люблять митися. А колись… // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2004. — № 14. — С. 180.
  3. Юрченко С. Костьол Успіння в Жидачеві / Жидачів // Галицька брама. — Львів, 1999. — № 3—4 (51—52) (бер.—квіт.). — С. 22.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]