Северин Жевуський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Северин Жевуський
Seweryn Rzewuski 111.PNG
Народився 13 березня 1743(1743-03-13)
Підгірці
Помер 11 грудня 1811(1811-12-11) (68 років)
Відень
Громадянство Річ Посполита
Місце проживання Поділля (Україна), Калуга (Росія), Відень (Австрія)
Діяльність політик, алхімік
Мова творів польська[1]
Титул шляхтич
Посада Польний гетьман коронний і Q11743102?
Військове звання генерал-майор коронних військ, польний гетьман[2]
Попередник Францішек Ксаверій Браницький
Наступник немає
Партія Радомська конфедерація, Тарговицька конфедерація
Конфесія католицтво
Рід Жевуські
Батько Вацлав Петро Ревуський
Мати Ганна Любомирська
Родичі Собеські, Сангушки, Любомирські
Брати, сестри  • Stanisław Ferdynand Rzewuski[d]
 • Teresa Karolina Rzewuska[d]
 • Maria Ludwika Rzewuska[d]
 • Юзеф Жевуський[d]
У шлюбі з Konstancja Małgorzata Lubomirska[d]
Діти Вацлав Северин
Ізабела
Марія
Нагороди Орден Білого Орла, Орден Святого Станіслава (1775 рік)
Герб

Севери́н Жеву́ський гербу Кривда (пол. Seweryn Rzewuski, 13 березня 1743, Підгірці — 11 грудня 1811, Відень) — польський шляхтич, політичний діяч Речі Посполитої, маґнат. Останній польний гетьман коронний.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з впливового роду Жевуських. Народився у замку Підгірців. Наймолодший син Вацлава Петра Жевуського (тоді подільського воєводи) та його дружини княжни Анни Любомирської.[4] Навчався у Варшавському колегіумі театинців 1754 року, в 1754—1755, в 2-й половині 1757 його навчав гувернер Л. А. Караччолі, від серпня 1755 до червня 1757, може, Жан Люк То де Сальвер.

1764 року як посол від Подільського воєводства взяв участь у виборах нового короля Речі Посполитої — Станіслава Августа Понятовського. 1767 року став членом сейму. Цього року разом із батьком вступив до Радомської конфедерації, яка виступала за збереження впливу шляхти та магнатів та водночас проти впливу Російської імперії у справи Речі Посполитої. Як член цієї конфедерації Северин Ревуський розвив бурхливу діяльність стосовно збереження «золотих шляхетських вольностей». 1772 року як опозиційно налаштованого політика за наказом російського посла у Варшаві Н. Рєпніна Северина було схоплено разом із батьком та відправлено у заслання до м. Калуга.

По поверненню до Польщі 1774 року став польним коронним гетьманом. 1776 року після проведення реформи політичної системи рішуче виступає проти короля Станіслава Понятовського та Постійної Ради. 1788-го звернувся до курфюрства Бранденбурзького Фрідріха Вільгельма II з пропозицією допомогти йому стати диктатором у Польщі — проте отримав відмову.

Разом з політичною діяльністю намагався відновити колишній фінансовий стан родини, який було підірвано тривалою відсутністю Северина та його батька у засланні. Влаштував алхімічну лабораторію у Підгорецькому замку з метою відшукати філософський камінь для створення золота.

У 1790 році жив у Відні, де керував опозиційною діяльністю у Речі Посполитій. Протягом 1788—1792 років виступав проти будь-яких реформ у державі. В цей час випускає низку листів та звернень: «Наслідування престолу в Польщі» (1789 рік), «Зауваження до реформи уряду» (1790 рік), «Докази для обрання на польський престол» (1790 рік). Конституція 1791 року викликала невдоволення польської шляхти. Северин Ржевуський разом з Станіславом Потоцьким та Ксаверієм Браницьким прибули до м. Ясс, де була головна квартиру російських військ. Тут вони намагалися вмовити російських державців відмінити нові закони. Не отримавши позитивний результат Ревуський разом з іншими магнатами взяв участь у створенні у 1792 році Тарговицької конфедерації. В 1793 році вона зазнала поразки від Росії та Пруссії, внаслідок чого Жевуський на деякий час відійшов від політичних справ й мешкав на Галичині та Поділлі, займаючись зокрема фінансовими та майновими справами родини.

З початком повстання Т. Костюшка підтримав останнього, але через поразку вимушений був виїхати до Відня, де й закінчив життя.

Власність[ред. | ред. код]

  • Володів маєтком в Озерянах, сприяв розвитку містечка
  • 1794 р. Старокостянтинів перейшов через шлюб з княжною Констанцією Любомирською до гетьмана польного коронного Северина Жевуського.
  • Від батька отримав Долинське староство, яке після першого поділу відійшло до скарбниці Австрії
  • 1801 року продав Стульно холмському підкоморію Ф. Куніцькому

Родина[ред. | ред. код]

Одружився з княжною Констанцією Малґожатою Любомирською 1782 року. Діти:

  • Вацлав «Емір»
  • Ізабеля — дружина графа Вальдштайна
  • Марія — дружина графа Ярослава Потоцького.[5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Rzewuscy (01) (пол.)
  3. Rzewuscy (01) (пол.)
  4. Rzewuscy (01) (пол.)
  5. Rzewuscy (01) (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Marie-Nicolas Bouillet et Alexis Chassang (dir.). " Séverin Rzewuski " dans Dictionnaire universel d'histoire et de géographie, 1878. (фр.)
  • Mowa Jaśnie Wielmożnego JMci Pana Seweryna Rzewuskiego Hetmana Polnego Koronnego miana na Seymie Dnia 6. Septembra 1776. Roku (пол.)
  • Zielińska Z. Rzewuski Seweryn herbu Krzywda (1743—1811) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1992. — T. XXXIV/1. — Zeszyt 140. — S. 138—151. (пол.).

Посилання[ред. | ред. код]