Сегединці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Сегединці
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Городищенський район
Рада/громада Петриківська сільська рада
Код КОАТУУ 7120386005
Облікова картка gska2.rada.gov.ua 
Основні дані
Населення 324 чоловіка (на 2001 рік)
Поштовий індекс 19522
Телефонний код +380 4734
Географічні дані
Географічні координати 49°16′16″ пн. ш. 31°08′36″ сх. д. / 49.27111° пн. ш. 31.14333° сх. д. / 49.27111; 31.14333Координати: 49°16′16″ пн. ш. 31°08′36″ сх. д. / 49.27111° пн. ш. 31.14333° сх. д. / 49.27111; 31.14333
Середня висота
над рівнем моря
206 м[1]
Відстань до
обласного центру
68,5 (фізична) км[2]
Місцева влада
Адреса ради с. Петрики, вул. Жовтнева, 2
Сільський голова Середа Владислав Миколайович
Карта
Сегединці. Карта розташування: Україна
Сегединці
Сегединці
Сегединці. Карта розташування: Черкаська область
Сегединці
Сегединці

Сегеди́нцісело в Україні, в Городищенському районі Черкаської області, підпорядковане Петриківській сільській раді.

Географія[ред. | ред. код]

Село Сегединці розташоване за 2 кілометри на північний захід від села Петрики та за 8 кілометрів у тому ж напрямку від містечка Вільшана, розкинувшись у верхів’ї безіменного струмка (допливу річки Правої Журавки) та простягшись з південного сходу на північний захід на 2,5 кілометри. Поверхня сільської території являє собою підвищену полого-хвилясту рівнину, розчленовану долиною струмка, а також значною кількістю ярів та балок. Загальний перепад висот становить близько 65 метрів, більші з яких піднімаються до відмітки 225 м, а менші опускаються до 160 м.

Етимологія назви[ред. | ред. код]

В основі назви антропонім "Сегеда" - прізвище козака, що першим звів тут осаду. Колишня назва - Сегедин хутір.

Населення[ред. | ред. код]

Цікавим джерелом інформації про мешканців Сегединців є зібрання історичних документів «Архив Юго-Западной России», в другому томі п'ятої частини цього видання опубліковано переписи єврейського населення на території Київського воєводства які відбулися в 1765-1791 рр. Перший перепис був проведений в 1765 р. тоді в Сегединцях проживало 10 євреїв [3], в 1775 - 4 [4], в 1778 - 3 [5], в 1784 - 4 [6].

Станом на 1 січня 1842 р. в Сегединцях нараховувалося 99 дворів, перші ж відомості про загальну чисельність населення датуються 1864 р., краєзнавець Лаврентій Похилевич зазначає, що в селі проживає 710 осіб обох статей [7]. Згідно з даними перепису населення Російської імперії, проведеним у 1897 р., чисельність населення становила 923 особи. Чоловіків - 453, жінок - 470, з них аж 922 особи були православними, одна особа була іновірцем [8].

Станом на 1 січня 1900 р. в Сегединцях було 238 дворів, жителів обох статей - 1225, з них чоловіків - 623, жінок - 602 (що становило 8,37% від загальної кількості мешканців Пединівської волості) [9].

Станом на 2001 рік в селі проживало 324 особи.

Історія[ред. | ред. код]

Краєзнавець Лаврентій Похилевич у своїй книзі «Сказання про населені місцевості Київської губернії», виданій у 1864 році пише:

« Сегединці, село біля вершин річки Вільшанки, в 2-х верстах на захід від Журавки. Жителів обох статей 710, поза тим в хуторах по річечці Мазник 70 душ. Церква Великомучениці Варвари, дерев'яна, побудована 1779 року; по штатах належить до 5-го класу; землі має 37 десятин. До села також належить хутір Петрики який є частиною Вільшанських маєтностей графів Браницьких, від Сегединців 1-а верста [10]. »

У 1866 році внаслідок чергової адміністративної реформи Сегединці ввійшло в склад новоутвореної Пединівської волості. Відстань від повітового міста Звенигородки до села становила 27 верст.

Сегединці на мапі Ф.Ф. Шуберта

В 1891 в в селі була збудована нова церква Великомучениці Варвари, пізніше зруйнована комуністами. Станом же на 1 січня 1900 р. в Сегединцях було 238 дворів, за селом числилося 551 десятина землі, з яких 512 дес. належало селянам і 39 дес. - церкві. Село належало поміщику Петру Павловичу Енгельгардту, вів його господарство управитель Йосип Францович Кулицький за 4-пільною системою, в селянських господарствах практикувалася трипільна система. В селі діяли також каплиця, церковно-парафіяльна школа, два вітряних млини та сільський банк. Була також в селі запасна хлібна гамазея в якій на той час на зберіганні знаходилося 287 чвертей озимого і 143 чверті ярового хліба. Пожежна частина складалася з насосу, бочок, багрів та відер на утримання яких витрачалося щорічно до 15 рублів [11].

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923-1933 та 1946-1947 роках.

Під час Голодомору 1932-1933 років загинуло 53 особи [12].

Навколо Сегединців розміщувались хутори: Ільченків, Гибалів, Різників та Моргунів.

Сучасність[ред. | ред. код]

В селі не працює загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, фельдшерсько-акушерський пункт.

Персоналії[ред. | ред. код]

Уродженцями села є:

  • Бондаренко Іван Максимович (22 серпня 18951968) — військовий, полковник, начальник 141 стрілецької дивізії РСЧА, викладач Ленінградського індустріального інституту [13];

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Найпоширеніші прізвища в селі Сегединці на початку XX століття.
Бабенко, Баліцький, Білоцерківський, Бондаренко, Боровий, Бубліїв, Бублій, Великий, Вовк, Ворушило, Гибало, Головко, Демченко, Денисенко, Дивний, Журавель, Ільченко, Іщенко, Карпенко, Клименко, Коваль, Кравець, Кубрак, Куроченко, Лапа, Ласкавий, Левченко, Лінник, Литвинів, Линник, Мироненко, Моргун, Нечипоренко, Осадчий, Остапенко, Попович, Різник, Романенко, Римаренко, Савенко, Семененко, Слюсар, Стогній, Товстоніс, Форостянка, Харченко, Хоружій, Христян, Хворостенко Чебець, Шаповал, Шевченко, Шеремет, Щербаков, Юрченко

Примітки та посилання[ред. | ред. код]

  1. Географічна та метеорологічна картка села
  2. Сегединці на топографічній мапі України(рос.)
  3. Архив Юго-Западной Россіи: Ч. V, Т. ІІ — К., 1864. — С. 37
  4. Архив Юго-Западной Россіи: Ч. V, Т. ІІ — К., 1864. — С. 214
  5. Архив Юго-Западной Россіи: Ч. V, Т. ІІ — К., 1864. — С. 334
  6. Архив Юго-Западной Россіи: Ч. V, Т. ІІ — К., 1864. — С. 372
  7. Похилевич Л. Сказание о населенных местностях Киевской губернии — К., 1864. — С. 401(рос.)
  8. Тройницкий Н. Первая всеобщая перепись населенія Россійской имперіи 1897 года. - С.-Пб., 1905. - С. 79(рос.)
  9. Списокъ населенныхъ мѣстъ Кіевской губерніи., — Кіевъ, 1900. — С. 682(рос.)
  10. Похилевич Л. Сказание о населенных местностях Киевской губернии — К., 1864. — С. 401(рос.)
  11. Списокъ населенныхъ мѣстъ Кіевской губерніи., — Кіевъ, 1900. — С. 682-683(рос.)
  12. Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Київ. Видавництво імені Олени Теліги, 2008 р.
  13. Біографічна довідка Івана Бондаренка в Книзі Пам’яті Санкт-Петербургзького політехнічного університету(рос.)