Седиментаційна стійкість

Седиментаційна стійкість (стабільність) (рос. седиментационная стойкость (стабильность), англ. sedimentation [settling] stability; нім. Sedimentationsstabilität) — властивість водовугільної суспензії зберігати вертикальну однорідність за густиною без випадання твердих частинок на дно труби або резервуара при транспортуванні (динамічна седиментаційна стійкість) або зберіганні (статична седиментаційна стійкість).

Основними факторами, які визначають С.с. є концентрація ВВС, дисперсність і властивості твердої фази, тип пластифікуючої домішки, параметри та режими роботи гідротранспортної системи. У залежності від призначення ВВП С.с. може бути від кількох (промислові гідротранспортні системи, котли побутової та промислової сфери) до десятків діб (магістральні гідротранспортні системи, енергетичні котли потужних електростанцій). Інколи поряд з С.с. ВВС характеризують стійкістю агрегативною.

Див. також

• Седиментація

Джерела

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.