Седляр Василь Теофанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Василь Седляр, початок 1930-тих років

Васи́ль Теофанович Седля́р (*12 квітня 1899, Христівка  — †13 липня 1937, Київ, тюрма НКВС СРСР) — український художник, митець-монументаліст, графік, художній критик, педагог, належав до творчої групи «бойчукістів».

Жертва сталінського терору.

Життєпис[ред.ред. код]

Оксана Павленко «Портрет Седляра» (1927 р.)

Народився на хуторі Христівка Зіньківського повіту, Полтавської губернії в родині селянина, українець.

Отримав чотирикласну освіту.

Навчався у Києві, в Художній школі (19151919). Від лютого 1919 року в майстерні монументального мистецтва професора Михайла Бойчука в Українській державній академії мистецтв (1919—1923).

Один із засновників та ідеолог-теоретик Асоціації революційного мистецтва України (АРМУ); член художнього об'єднання «Жовтень» (з 1930 р.), викладач і директор (в 1923-30 рр.) Межигірського художньо-керамічного технікуму (19231928) та Технологічного інституту кераміки і скла в Межигір'ї (19281930), викладач Київського художнього інституту (19301936).

Страчений органами НКВД СРСР 13 липня 1937 року. Реабілітований більшовицьким режимом 1 лютого 1958.

Творчість[ред.ред. код]

Седляр працював у ділянках монументального і станкового малярства, станкової ти книжкової графіки, декоративно-ужиткового мистецтва. Брав участь у стінописах Межигірського Художнього Керамічного Технікуму (1924), Червонозаводського театру в місті Харків (19331935) та ін. Всі ці розписи знищені. Збереглися картини Седляра:

  • «У школі лікнепу» (темпера; 1929),
  • «Портрет Оксани Павленко» (1926—1927),
  • «На току»,
  • «Розстріл» (пошкоджено, 1927), ескізи тощо.

Особливістю портретів Седляра є орієнтація на фресковий монументальний розпис з узагальненістю форм і площинністю. Графіка Седляра тушшю схожа на керамічні розписи (ілюстрації до «Кобзаря» Т. Шевченка разом з В. Вайсблатом (Ол. Гер) 1931і 1933). Седляр працював й у мист. кераміці: фаянс, майоліка (19241929), виготовляв картони для тематичних килимів (1936). Також зробив ілюстрації до книжок В. Маяковського, Г. Шкурупія, І. Франка, А. Головка та інш. Седляр автор статей на мистецькі теми у журналах «Нове Мистецтво», «Критика», «Авангард», вид. АХРР і АРМУ у 19261930.

Монографія Євгена Холостенко «Василь Седляр» не вийшла з друку.

Седляр в сучасній Україні[ред.ред. код]

У 2009 році київські видавництва «Дух і Літера» та «Оранта» випустили нове видання «Кобзаря» Т. Шевченка зі всіма (в тому числі, з 18 кольоровими) ілюстраціями Василя Седляра (ініціатор перевидання та післямова — Артур Рудзицький, редактор — Степан Захаркін, коментарі — Євген Нахлік). 2012 року книга була перевидана у чорно-білому варіанті.

Перша персональна виставка творів Василя Седляра була проведена 11-20 вересня 2009 року у Національному музеї образотворчого мистецтва України.

Галерея творів[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]