Сезар Мільштейн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сезар Мільштейн
англ. Cesar Milstein
Мільштейн 1984 року
Мільштейн 1984 року
Народився 8 жовтня 1927(1927-10-08)
Байя-Бланка, Аргентина
Помер 24 березня 2002(2002-03-24) (74 роки)
Кембридж, Велика Британія
Країна Аргентина Аргентина
Велика Британія Велика Британія
Діяльність молекулярний біолог, лікар-імунолог, викладач університету, лікар, біолог, хімік
Alma mater Університет Буенос-Айреса
Кембриджський університет
Галузь Імунологія
Заклад Університет Буенос-Айреса[1][2]
Науковий ступінь доктор хімічних наук
Аспіранти, докторанти Георг Келер і Джилліан Ґріффітс
Членство Лондонське королівське товариство, Леопольдина, Американська академія мистецтв і наук, Буенос-Айреська Національна Академія Медициниd, Всесвітня академія наук[3], Національна академія наук США і Latin American Academy of Sciencesd
Відомий завдяки: техніка отримання моноклональних антитіл
Нагороди Медаль Коплі
Медаль Вольфа
Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізіології або медицини (1984)

CMNS: Сезар Мільштейн у Вікісховищі

Сезар Мільштейн (англ. Cesar Milstein; нар. 8 жовтня, 1927 року, Байя-Бланка, Аргентина — пом. 24 березня 2002, Кембридж, Велика Британія) — аргентинсько-британський вчений імунолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини 1984 року «за теорії щодо специфічності в розвитку і контролі імунної системи і відкриття принципу продукції моноклональних антитіл». Разом з Георгом Келером розробив техніку отримання моноклональних антитіл.

Біографія[ред. | ред. код]

Сезар Мільштейн народився 8 жовтня 1927 року в аргентинському місті Баїя-Бланка у родині вихідця з Хмельниччини Лазаря Мільштейна і Максими Вапнярськи[4][5]. Закінчив Університет Буенос-Айреса і почав дисертацію з ферментативної кінетики. У 1958 році переїхав до Великої Британії в Кембриджський університет, щоб продовжити дисертаційну роботу, яку захистив там же в 1960 році. Пізніше Мільштейн перейшов в Медичну дослідну раду в лабораторію Фредеріка Сенгера.

Мільштейн помер вранці 24 березня 2002 року у Кембриджі, у віці 74 років, внаслідок серцевої хвороби, якою він страждав багато років.

Кар'єра[ред. | ред. код]

Основна частина досліджень Мільштейна була присвячена вивченню структури антитіл та механізмів формування їх різноманітності. Так, працюючи у рамках цих досліджень, Мільштейн у 1975 році разом з Георгом Кьолером (який на той час був постдоком у його лабораторії), розробив гібридомний метод отримання моноклональних антитіл. За це відкриття він був удостоєний Нобелівської премії у галузі фізіології та медицини 1984 року. Дослідження Мільштейна призвели згодом до розширення використання антитіл як у науці, так і у медицині.

Сам Мільштейн зробив значний внесок у розвиток та покращення моноклональних технологій — особливо наголошуючи на використанні моноклональних антитіл як маркерів, що дозволять розрізняти різні типи клітин. Він також передбачив потенційне різноманіття ліганд-зв'язуючих реагентів, що могло бути створене у результаті застосування методик рекомбінантної ДНК до моноклональних антитіл.

Ранні роботи Мільштейна, в основному, стосувалися природи різноманітності антитіл на амінокислотному рівні, а також дисульфідних зв'язків, якими були з'єднані антитіла. Частина робіт була зроблена у співпраці з його дружиною — Селією.

Акцент у його подальших дослідженнях змістився у бік мРНК, що кодувала антитіла. У цих роботах, він навів перші докази існування попередників цих поліпептидів, що містять сигнальну послідовність. Розвиток гібридомної методики поєднаний із досягненнями у секвенуванні нуклеїнових кислот, дозволив згодом Мільштейну намітити зміни, що відбуваються в антитілах після зустрічі з антигеном. Учений показав важливість соматичних гіпермутацій генів імуноглобуліну V у формуванні афінності антитіл. Під час цього процесу, локалізована мутація генів імуноглобуліну дозволяє продукування «вдосконалених» антитіл, що своєю чергою робить значний внесок у захисний імунітет та імунологічну пам'ять. Багато з його робіт, в останні роки, було присвячено опису цих мутаційних процесів з метою зрозуміти їх механізми. Так, по даній тематиці ним був поданий рукопис до друку — менш ніж за тиждень до смерті.

Досить окремо від основних досягнень була його діяльність як провідника ідей та натхненника для багатьох працюючих у даній сфері науки. Мільштейн також приділяв увагу допомозі науці та науковцям у менш розвинутих країнах.

Нагороди і почесті[ред. | ред. код]

У 1975 році Сезар Мільштейн був обраний членом Королівського товариства. Він був членом Дарвін-коледжу у Кембриджі з 1980 по 2002 роки. Нагороджений відзнакою Луізи Гросс Горовітц від Колумбійського університету у 1980 році, виграв Медаль Коплі у 1989 році. У 1995 році Сезар Мільштейн став кавалером Ордену Пошани.

Література[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]