Сейсмометрія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Сейсмометрія (рос. сейсмометрия, англ. seismometry, нім. Seismometrie f) – розділ сейсмології, що розробляє прилади й методи реєстрації (записи) коливань земної поверхні, споруд і ін. об'єктів, головним чином при впливі на них сейсмічних хвиль. Сейсмометрія почала розвиватися на початку XX ст. Комплекс існуючих приладів забезпечує реєстрацію коливань у діапазоні амплітуд від 10-9 м до декількох м і в діапазоні частот від тисячних часток Гц до десятків Гц. Реєстрація сейсмічних хвиль, що виникають при землетрусах, ядерних вибухах і від ін. джерел пружних хвиль, ведеться на сейсмічних станціях автоматично й безупинно. Ці станції ізольовані від джерел можливих сейсмічних перешкод, а сейсмографи встановлюються в заглиблених приміщеннях на масивних фундаментах. Для інженерно-сейсмологічних досліджень сейсмографи встановлюються в типових будинках і спорудах – інженерно-сейсмічних станціях, і працюють у очікувальному режимі, тобто включаються при землетрусах.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]