Сейсмічність Греції

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сейсмічність Греції в період 1990—2000 років

Сейсмічність Греції почав досліджувати наприкінці 19 століття грецький фізик і математик Константінос Міцопулос.

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

Перетин розломів поділяє територію Греції на область Егейського моря та ряд рухомих блоків, активна взаємодія яких охоплює всю товщу літосфери, а вздовж розломів — і верхню мантію на глибину 100—150 км. Все це визначає високий рівень сейсмічності Греції, велику різноманітність глибин розташування епіцентрів землетрусів.

Сейсмічна історія[ред. | ред. код]

Сейсмічна історія Греції простежена майже на 4 тисячі років, від Мінойського виверження, внаслідок якого загинула мінойська цивілізація. Це найдавніша сейсмоісторія країни на Землі. За цей період відбулося понад 20 землетрусів з магнітудою понад 7. У 20 столітті руйнівні землетруси у Греції зафіксовані в 1903, 1926, 1953 роках. Землетруси силою 6,0 балів за шкалою Ріхтера відбулися 1999 року в Афінах, 2008 року на Пелопоннесі та Додеканесі та 2011 року в морі, між островами Крит та Карпатос[1][2].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]