Перейти до вмісту

Сексуальна освіта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Викладачка Стенфорду Барбара Гастінгс-Асатуріан, ініціаторка просвітницької кампанії проти секс-табу в Китаї на боротьбу з лавиною абортів, спричинених браком сексуальної освіти у школах, демонструє карткову гру «Контрацепція», в яку грають у британських школах.

Сексуальна освіта (просвіта) (англ. Sex education) — це надання та отримання знань про репродукцію та сексуальність людини, репродуктивне здоров'я, розмаїття тіл та сексуальних уподобань, сексуальну етику, культуру та вік сексуальної згоди, репродуктивні права і обов'язки, сексуальне насильство та захист від нього, планування сім'ї, ІПСШ та безпечний секс, вагітність та контрацепцію, сексуальну комунікацію, здорові партнерські взаємини, а також матеріали для батьків та матерів про те, як говорити з дітьми про їх появу[1], інтимну гігієну, безпеку та кордони, пубертат, сексуальний досвід тощо.

Сексуальна освіта покликана підвищувати рівень сексуального здоров'я, зокрема, жіночого, знизити рівень небажаних вагітностей, абортів, материнської смертності, сексуальних розладів та розвивати сексуальну культуру та цінності (запобігати зґвалтуванням й іншому секс-насильству через розуміння згоди на секс та рефлексію культури зґвалтування). Її метою є дати людині знання, навички та цінності для безпечного життя, усвідомлених рішень і здорових стосунків.[2]

Оскільки секс та сексуальність (особливо жіноча) є суспільно табуйованою та стигматизованою темою (чому сприяють, наприклад, менструальні табу, лесбофобія, мізогінія, мейнстримна порнографія), сучасна сексуальна освіта спрямована на популяризацію знань про нормальну та патологічну репродукцію, сексуальність і розмаїття, і уникає прищеплювати стереотипні норми сексуальної поведінки, як це характерно для «статевого виховання» радянського зразка, котре радше замовчувало необхідну інформацію про секс («В СРСР сексу немає»).

Сексуальна освіта з плином часу дуже відрізняється від тієї, яка була у давні часи.[3]

Вплив та ефекти сексуальної освіти

[ред. | ред. код]

Дослідження вказують, що якби секс-контент телебачення та інтернету був освітнім (наразі його абсолютна більшість — порнографічний та еротичний[джерело?]), це могло б позитивно впливати на сексуальну поведінку підлітків. Наприклад, в епізоді серіалу «Друзі», який на момент випуску переглянули майже 2 мільйони людей, одна з героїнь завагітніла навіть після використання контрацепції. Після цього епізоду підлітки частіше брали участь у безпечному сексі, і 65 % пам'ятали, що було в цьому епізоді.[4]

Компоненти сексуальної освіти

[ред. | ред. код]
Освітній стенд, що демонструє сексуальні позиції

Сексуальна освіта — це система знань, навичок і цінностей про тіло, стосунки, сексуальність, репродуктивне здоров’я та права людини. Вона охоплює:

Мета — дати людині знання для безпечного життя, усвідомлених рішень і здорових стосунків.[2]

Контроверсія

[ред. | ред. код]

Основну роль у гальмуванні розвитку сексуальної освіти у школах та дитячих садках відіграють церковні інституції. Посилюючи наявну в суспільстві етичну інерцію і гендерні стереотипи, замовчування знань про секс і контрацепцію хоча й призводить до пандемій абортів і сексуального насильства, проте має стійку тенденцію зберігатись.

Сексуальна освіта дітей, за словами українського педагога Григорія Ващенка, має ґрунтуватися на їх моральному вихованні: "...українську молодь треба виховувати в дусі статевої чистоти й стриманості... кожний українець мусить бути моральним у дусі української традиційної моралі, заснованій на засадах християнства. Це потрібне і для особи, і для суспільства... Статева розпуста приводить до розкладу родини, а розклад родини — до розкладу держави ".[5]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Сексуальное просвещение: 7 полезных книг для детей, подростков и родителей. Мел. Архів оригіналу за 25 травня 2019. Процитовано 25 травня 2019.
  2. а б UNESCO. International Technical Guidance on Sexuality Education: An evidence-informed approach for schools, teachers and health educators (Revised edition, 2018). unesdoc.unesco.org. Процитовано 6 вересня 2025.
  3. СТАТЕВЕ ВИХОВАННЯ В КУЛЬТУРІ ДАВНІХ УКРАЇНЦІВ [Архівовано 13 грудня 2014 у Wayback Machine.] (укр.)
  4. Collins, Rebecca L.; Elliott, Marc N.; Berry, Sandra H.; Kanouse, David E.; Kunkel, Dale; Hunter, Sarah B.; Miu, Angela (January 2004). Does watching sex on television influence teens' sexual activity?. RAND Corporation. Процитовано 5 грудня 2016.
  5. Статеве виховання і підготовка до сімейного життя. Архів оригіналу за 23 лютого 2015. Процитовано 23 лютого 2015.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Сексуальна педагогіка : навч. посіб. / В. П. Кравець. – Тернопіль : ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2016. – 320 с. – ISBN 617-595-065-4
  • Статеве виховання : навч. посіб. для студ. ВНЗ напряму "Початкова освіта" з питань здійснення статевого виховання дітей від народження до юнацького віку / Л. М. Олійник. - Миколаїв : Прінт-Експрес, 2010. - 112 с. : іл.
  • Психологія сексуального розвитку : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / авт.-уклад. Н. П. Максимчук ; Кам'янець-Подільський держ. ун-т. - Кам'янець-Подільський : ПП Буйницький О.А., 2006. - 144 с. - ISBN 966-2937-03-X
  • Репродуктивне здоров'я та статеве виховання молоді / А. М. Нагорна, В. В. Беспалько. - К. : Видавництво Європейського університету, 2004. - 407 с.: рис. - ISBN 966-301-034-7
  • Facts on American Teens’ Sources of Information About Sex [Архівовано 4 липня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Відео

[ред. | ред. код]