Гендерна ідентичність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ґендерна ідентичність — усвідомлення індивідом себе як представника даної статі, відчуття свого жіночого, чоловічого або андрогінного тіла, усвідомлення своєї приналежності до чоловічої, жіночої або якоїсь іншої статі у соціальному контексті. Ґендерна ідентичність не є автоматичною надбудовою над біологічною статтю, вона поетапно формується в особистості у ході виховання та соціалізації[1],[2][3].

Потрібно розрізняти статеву ідентичність та ґендерну. Людина може володіти чітко визначеною статевою ідентичністю та водночас мати труднощі із ґендерною ідентичністю, переживати невідповідність жіночому чи чоловічому ідеалам. Ґендерна ідентичність залежить здебільшого від соціальних чинників, а не від біологічної природи людини. Для зрілої особистості ґендер стає заміною статі[4].

Ґендерна ідентичність — поняття ширше, ніж статеворольова ідентичність, оскільки ґендер включає в себе не тільки рольовий аспект, а й, наприклад, образ людини в цілому (зачіску, одяг, охайність і т. д.). Поняття «ґендерна ідентичність» нерівноцінно й поняттю «сексуальна ідентичність» (ґендер - поняття не так біологічне, скільки культурне, соціальне). Сексуальну ідентичність можна описати з точки зору особливостей самосприйняття і уявлень людини про себе в контексті сексуальної поведінки.

Стуктура ґендерної ідентичності[ред.ред. код]

У структурі ґендерної ідентичності можна виділити три компоненти:

когнітивний (пізнавальний) — усвідомлення приналежності до певної статі і опис себе за допомогою категорій мужності-жіночності. Це Я-образ чоловіка або жінки, усвідомлення ступеня типовості-нетиповість своїх якостей як представника гендерної групи;

афективний (оцінний) — що припускає оцінку рис особистості та особливостей рольової поведінки шляхом співвіднесення їх з еталонними моделями маскулінності-фемінінності (поняття «позитивна і негативна ідентичність» стосуються саме оціночного компонента);

конатівний (поведінковий) — самопрезентація себе як представника гендерної групи, а також дозвіл криз ідентичності шляхом вибору поведінки відповідно до особистісно значущими цілями і цінностями.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Мастерс У., Джонсон В., Колодни Р. Сексуальность Человека. — М., 1998.
  2. Шабурова О. В. Гендер // Социальная философия: Словарь. — М., 2003. — С. 67-71.
  3. Гендерна ідентичність
  4. Горностай П. П. Ґендерна соціалізація та становлення ґендерної ідентичності // Основи теорії ґендеру: Навчальний посібник. — К.: «К. І.С.», 2004. — С.132-155.

Посилання[ред.ред. код]