Сексьйон Палуаз (регбійний клуб)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сексьйон Палуаз
фр. Section Paloise
Section_paloise_badge.png
Повна назва Section Paloise Béarn Pyrénées
Коротка назва По
фр. Pau
Засновано 1902
Населений пункт По, Франція
Стадіон Стад дю Амо
Вміщує 18 000
Президент Бернард Портнау
Головний тренер Саймон Маннікс
Ліга Топ 14
2015—2016 11
Домашня
Виїзна


Сексьон Палуаз (фр. Section Paloise) або просто По (фр. Pau) — французький регбійний клуб, який виступає у вищому дивізіоні національного чемпіонату. Команда розташовується в місті По (департамент Атлантичні Піренеї) та проводить домашні матчі на арені Стад дю Амо, здатному вмістити 18 тисяч глядачів. Колектив входить в структуру великого клубу Сексьон Палуаз, що включає, крім регбі, підрозділи: дзюдо, джіу-джитсу, боксу, фехтування, карате, кендо, настільного тенісу, пелоту.

Палуаз є триразовим чемпіоном Франції з регбі (1928, 1946, 1964). У сезоні 1999/2000 року французам підкорився Європейський кубок з регбі. За підсумками сезону 2005/2006 року команда покинула вищий дивізіон і до сезону 2014/2015 виступала в Про Д2, доки не виграла першість і повернулась у Топ-14.

Історія[ред. | ред. код]

Створення клубу та перший титул чемпіона[ред. | ред. код]

Клуб був заснований в 1902 році під назвою Сексьон Палуаз де ла Ліг жирондін (фр. Section paloise de la ligue girondine). Нинішню коротку назву було затверджена в 1905 році. Команда дебютувала в першому дивізіоні в 1911 році, а в 1912 кольори команди — чорний і синій — було замінено на зелений та білий[1]. Тоді ж гравцем та тренером клубу був валлієць Том Поттер, який залишався на своєму посту до початку Першої світової війни. За час тривання Першої світової війни загинуло близько сорока співробітників і гравців клубу. У 1928 році Палуаз вперше став чемпіоном. У тому ж сезоні команда стала першою у своїй групі з п'яти команд, що дозволило їй безпосередньо вийти в чвертьфінал. Там По зіграли проти трьох клубів: Стад Франсе, Перпіньян та Ліона. В півфіналі був обіграний минулорічний переможець Тулуза, а в фіналі — Кіян[2]. Після цього команда довгий час не вигравала ніяких титулів, але в 1939 році їй вперше вдалось стати чемпіоном Шаленж Ів дю Мануар, обігравши в фіналі збірну Тулон з рахунком 5:0.

Сексьйон Палуаз в 1914 році на Ів дю Мануар 
Том Поттер у 1913 році 
Команда в 1921 році на стадіоні Бержер 
1922 рік, матч проти Стад Франсе 

Воєнні та післявоєнні роки (1940—1964)[ред. | ред. код]

Під час Другої світової війни і що за тим йшло — окупації Франції, не розігрувався національний чемпіонат. Однак уже в першому повоєнному розіграші Сексьйон Палуаз став чемпіоном. Під час проведення регулярного чемпіонату були обіграні такі клуби, як Тулуза і Ажен, в чвертьфіналі збірна По знову обіграла збірну з Тулузи. У півфіналі з рахунком 6:3 було виграно матч проти Перпіньян, а в фіналі з рахунком 11:0 — програла команда Лурд. На той момент По виграли 12 матчів поспіль[3]. Спортивна преса відзначала, що тренери та президент Сексьйон Палуаз зібрали чудову команду, хоча і без славних гравців, проте в хорошій формі.

У 1952 році клуб знову завоював Шаленж Ів дю Мануар. У 1959 році до команди приєднався колишній гравець Рейсінг 92, гравець збірної Франції — Франсуа Монкла, який через рік став капітаном національної команди[4]. Після цього, в 1964 році, команда по раз третій і останній стала чемпіоном франції, вигравши у Безьє Еро з рахунком 14:0, хоча ця перемога далася їм зовсім нелегко[5]. Протягом всього сезону команда то вигравала, то знову програвала. По вдалось потрапити в плей-офф тільки в останньому матчі. До матчів плей-оф гравці зуміли набрати форму і таки обіграли команди: Брів, Шалон, Авірон Байонне, Нарбонн і Безьє Еро.

Епоха Робера Папаремборда[ред. | ред. код]

У наступних сезонах команда не домоглася серйозних успіхів, тому Франсуа Монкла завершив кар'єру в сезоні 1966/1967 року. У 1968 році в клубі змінилося керівництво. Тоді ж свій перший матч розіграв Робер Папаремборд, який під час зустрічі грав на позиції центрового, хоча згодом він прославився як один з найкращих стовпів[1][6]. У чемпіонаті команда не змогла завоювати титул; в 1970 році команда не вийшла у півфінал, а в 1974-му програла в півфіналі. Сезон 1977/1978 року По довелось грати у другому дивізіоні, так званому Про Д2, за результатами якого їм вдалось повернутись в еліту. В кінці 1980-х років команда перебувала в складному фінансовому становищі, провівши ще два сезони в другому дивізіоні[7].

Повернення у вищий дивізіон (1990—2006)[ред. | ред. код]

У 1990 році клуб переїхав зі свого старого стадіону Стад де ла Круа дю Пренс на новий Стад дю Амо[8]. Це частково вирішило фінансові проблеми клубу, так як старий стадіон був проданий муніципалітету Франції. Початок 1990-х років був ознаменований відродженням клубу. У 1991 році команда зуміла залишитися у вищому дивізіоні, кількість команд у якому неухильно скорочувалася і в сезоні 1992/1993 року їх залишилося лише 32.

У 1995 році кількість команд знову скоротилась і По були змушені взяти участь у Кубку Андре Мога, щоб зберегти право виступати у вищому дивізіоні. У 1996 році клуб вийшов у фінал Шаленж Ів дю Мануар і в півфінал плей-офф, проте обидва рази програв збірній Брів[9].

Нарешті, у 1997 році Сексьйон Палуаз вдалося виграти Шаленж Ів дю Мануар, обігравши в фіналі Бургуен-Жальє[10]. У наступному році вони дійшли до півфіналу Кубка Хайнекен, де програли майбутньому володарю трофею — команді Бат. У 2000 році в фіналі Європейського кубку з регбі з рахунком 34:21 був обіграний Кастр і Палуаз вперше став володарем континентального трофею[11].

Наступні сезони не виправдали надій тренерів. Команда здебільшого знаходилась у нижній частині таблиці, хоча і утримувалась в еліті французького регбі, незважаючи на те, що учасників знову поменьшало. За підсумками сезону 2004/2005 року команда стала однією з найгірших у лізі й повинна була провести матч за право залишитися у вищому дивізіоні. Тоді гравцям По пощастило і вони зуміли виграли матч проти у Орійяк. У тому ж році клуб знову дійшов до фіналу Європейського кубку з регбі, але на цей раз програв з Сейл Шаркс[12]. Після цього збірній вдалось посісти передостаннє місце в новоствореному скороченому національному чемпіонаті Франції, знаному як Топ 14. Протягом 2000-х років Палуаз показали себе командою, яка вкрай успішно тренує першокласних регбістів, таких як Лайонель Боксіс, Ніколя Бруск, Іманоль Арінордокі, Дам'ян Трайл та Філіпп Бернат-Саль, які стали важливими гравцями національної збірної.

Наші дні (2006-)[ред. | ред. код]

У наступні роки команда залишалася у другому за значущістю дивізіоні, але кілька разів була близька до повернення в еліту. Так, у сезоні 2011/2012 року вони посіли друге місце в регулярному чемпіонаті, причому команда встановила рекорд (вони не програли на своєму полі 34 гри поспіль). По навіть зуміли дійшти до фіналу, де програли Стад Монтуа[13]. У сезоні 2012/2013 року клуб знову дійшов до фіналу, але на цей раз програв дружині Брів[14].

У наступному році команда покинула плей-офф на стадії півфіналу, після чого керівництво вирішило запросити на пост головного тренера новозеландця Саймона Меннікс, який почав прищеплювати команді більш жорстку дисципліну і новозеландські манери гри. 11 квітня 2015 року Палуаз став чемпіоном, за 4 тури до кінця турніру обігравши Монтобан з рахунком 31:5, що перенесло їх просто в Топ 14[15].

Імідж клубу[ред. | ред. код]

Кольори[ред. | ред. код]

З 1912 року офіційними барвами Сексьйон Палуаз є зелений та білий, хоча на початку вони грали в синьо-чорних формах. Вважається, що зелений колір є ознакою надії клубу, а білий — це сніг Піреней[1]. Як правило, команда розігрує домашні матчі в зелених футболках, а всі інші в білих. На протязі кількох років під час виїзних матчів гравці грали в чорно-зелених футболках.

Емблема[ред. | ред. код]

На емблемі клубу можна побачити гору Міді-д'Осо в барвах клубу, яка є символом Беарна. Другий варіант емблеми було затверджено у 1998 році, коли команда отримала професійний статус. Остання версія емблеми почала використовуватися з сезону 2012/2013 року. Емблема має світліші кольори, а зверху видніє напис Берн Піренеї (фр. Béarn Pyrénées), який показує регіональне походження команди [16].

Гімн та талісман[ред. | ред. код]

З 2012 року офіційним гімном клубу є Honhada[17] написаний Дідьє Фуа і виконуваний уболівальниками на початку кожного матчу.

Талісман клубу - ведмідь на ім'я Берні фр. Bearnie . Ім'я його одночасно відсилає і до англійського слова ведмідь (англ. bear) і до назви регіону, де розташовується команда[18].

Останні 20 сезонів клубу[ред. | ред. код]

Сезон Змагання Кількість команд Дивізіон Місце Плей-офф Титул
2015—2016 Топ 14 14 Перший - - -
2014—2015 Про Д2 16 Другий 1 - Чемпіони Про Д2
2013—2014 Про Д2 16 Другий 4 Півфінал -
2012-2013 Про Д2 16 Другий 3 Фінал -
2011—2012 Про Д2 16 Другий 2 Фінал -
2010—2011 Про Д2 16 Другий 9 - -
2009—2010 Про Д2 16 Другий 5 Півфінал -
2008—2009 Про Д2 16 Другий 8 - -
2007-2008 Про Д2 16 Другий 10 - -
2006—2007 Про Д2 16 Другий 8 - -
2005—2006 Топ 14 14 Перший 13 Понизення -
2004—2005 Топ 16 16 Перший 13 Дод. матч -
2003—2004 Топ 16 8 Перший 6 - -
2002—2003 Топ 16 8 Перший 4 Кваліфікація -
2001—2002 Топ 16 8 Перший 6 - -
2000—2001 Про Д1 10 Перший 8 - -
1999—2000 Про Д1 12 Перший 2 Півфінал Кубок з регбі
1998—1999 Про Д1 8 Перший 3 Кваліфікація -
1997—1998 Про Д1 10 Перший 5 - -
1996—1997 Про Д1 10 Перший 4 Чвертьфінал Шаленж Ів дю Мануар
1995—1996 Про Д1 10 Перший 6 Півфінал -

Джерела

Досягнення[ред. | ред. код]

Топ 14

  • Чемпіон: 1928, 1946, 1964

Про Д2

  • Переможець: 2015
  • Фіналіст: 2012, 2013

Кубок Хайнекен

  • Півфіналіст: 1998

Європейський кубок з регбі

  • Переможець: 2000
  • Фіналіст: 2005

Шаленж Ів дю Мануар

  • Переможець: 1939, 1952, 1997
  • Фіналіст: 1953, 1959, 1962, 1964, 1996

Кубок Франції

  • Фіналіст: 1946

Кубок Андре Мога

  • Фіналіст: 1995

Шаленж Антуан Бегер

  • Фіналіст: 19

Фінальні матчі[ред. | ред. код]

Чемпіонат Франції[ред. | ред. код]

Дата Чемпіон Фіналіст Рахунок Стадіон Вболівальники
6 травня 1928 Сексьйон Палуаз Кіян 6:4[2] Стад де Пон Жюмо, Тулуза 20 000
24 березня 1946 Сексьйон Палуаз Лурд 11:0[3] Стад де Пон Жюмо, Тулуза 30 000
24 травня 1964 Сексьйон Палуаз Безьє Еро 14:0[5] Муніципальний стадіон, Тулуза 27 797

Шаленж Ів дю Мануар[ред. | ред. код]

Дата Переможець Фіналіст Рахунок Стадіон Вболівальники
13 грудня 1939 Сексьйон Палуаз Тулон 5:0[7] Шабан-Дельмас», Бордо
1946 Тулуза Сексьйон Палуаз 6:3[7]
1952 Сексьйон Палуаз Рейсінг переможець групи
1953 Лурд Сексьйон Палуаз 8:0[19]
6 червня 1959 Дакс Сексьйон Палуаз 12:8[20] Парк де Пренс, Париж
2 червня 1962 Стад Монтуа Сексьйон Палуаз 14:9[21] Парк де Пренс, Париж
1964 Безьє Еро Сексьйон Палуаз 6:3[22]
27 січня 1996 Брів Сексьйон Палуаз 12:6[9] Стад Шарлеті, Париж 11 500
26 квітня 1997 Сексьйон Палуаз Бургуен-Жальє 13:11[10] Стад де Кост'єр, Нім 15 732

Кубок з регбі[ред. | ред. код]

Дата Переможець Фіналіст Рахунок Стадіон Вболівальники
27 травня 2000 Сексьйон Палуаз Кастр 34:21[11] Стад Ернест-Валлон, Тулуза 6000
21 травня 2005 Сейл Шаркс Сексьйон Палуаз 27:3[12] Кассам Стедіум, Оксфорд 7230

Сезон 2016/17 Топ 14[ред. | ред. код]

2016–17 Топ 14 таблиця watch · edit · discuss
Клуб Pозіграних Виграних Нічия Програш Бали за Бали проти Різниця балів Diff. Проби за Проби проти Здобуті бонуси Втрачені бонуси Бали
1 Атлантик Стад Рошель 17 10 3 4 439 313 +126 42 24 5 3 54
2 АСМ Клермон Овернь 17 10 3 4 497 351 +146 52 36 5 2 53
3 Монпельє Еро 17 10 0 7 434 378 +56 38 33 3 3 46
4 Кастр 17 9 1 7 438 347 +91 42 27 3 2 43
5 Тулон 17 8 1 8 408 363 +45 37 35 4 4 42
6 Тулуза 17 9 0 8 348 333 +15 32 24 2 4 42
7 Бордо-Бегль 17 8 1 8 397 388 +9 33 34 1 4 39
8 Сексьйон Палуаз 16 8 0 8 366 395 –29 35 36 1 4 37
9 Брів Коррез 17 8 1 8 366 414 -48 24 37 0 2 36
10 Рейсінг 16 8 1 7 350 349 –1 34 30 2 0 36
11 Стад Франсе 17 7 1 9 397 431 –34 38 39 2 2 34
12 Ліон 16 6 2 8 325 361 –36 24 26 2 3 33
13 Гренобль 16 4 0 13 392 537 –145 37 49 1 6 23
14 Авірон Байонне 16 4 2 10 256 453 –197 18 47 0 0 16

Якщо команди знаходяться на одному рівні в таблиці на будь-якому етапі, будуть застосовані тайбрейкі в наступному порядку:

  1. Конкурсні бали здобуті під час матчів head-to-head
  2. Різниця балів здобутих під час матчів head-to-head
  3. Різниця спроб здобуття балів під час матчів head-to-head
  4. Різниця балів здобутих під час усіх матчів
  5. Різниця спроб здобуття балів під час усіх матчів
  6. Бали здобуті в усіх матчах
  7. Спроби здобуті в усіх матчах
  8. Меньша кількість анульованих матчів
  9. Класифікація в попередньому сезоні Топ 14
Зелений фон (1 та 2 рядки) отримують пів-фінальні плей-офф місця і візьмуть участь у 2017-18 Європейському кубкові чемпіонів з регбі.
Голубий фон (рядки від 3 до 6) здобудуть чвертьфінальні плей-офф місця і візьмуть участь у Кубку чемпіонів.
Жовтий фон (7 рядок) авансують до плей-офф щоб отримати шанс позмагатись в Кубку чемпіонів.
Білий фон вказує на команди, які здобули місце в Кубку Європи з регбі.
Червоний фон (13 і 14 рядки) - команди будуть перенесені до Регбі Про Д2. Фінальна таблиця

Власність клубу та фінанси[ред. | ред. код]

Стадіони[ред. | ред. код]

Перші роки команда провела на полі на лівому березі річки Гав-де-По, але вже в 1910 році переїхала на стадіон Стад де ла Круа дю Пренс, на якому і грала до 1990 року. У 1913 і 1952 роках стадіон реконструювали, щоб він зміг вміщати більше глядачів. Однак, так як до кінця століття Стад де ла Круа дю Пренс вичерпав всі можливості для розширення і поліпшення, в 1990 році команда переїхала на новий стадіон Стад дю Амо, який незадовго до цього був реконструйований і вміщував 13 000 глядачів. На стадіоні також грає футбольний клуб По, проте починаючи з сезону 2016/2017 на ньому будуть проводитись лише матчі команди Сексьйон Палуаз[23]. До кінця 2016 року планують значно збільшити кількість сидячих місць - з наявних 7 000 до 13 000[24]. У той же час молодіжні команди клубу продовжують грати на Стад де ла Круа дю Пренс.

Стадіони Сексьйон Палуаз
Стад де ла Круа дю Пренс 
Стад дю Амо 

Навчальний заклад[ред. | ред. код]

Сексьйон Палуаз — один з 32 клубів, на базі якого за підтримки Міністерства молодіжної політики і спорту Франції та Французької федерації регбі був створений регбійний навчальний заклад[25]. Заклад відкрився в сезоні 2014/2015 і на самому початку в ньому навчатися 24 гравця, 14 з яких раніше виступали за молодіжний склад, а ще 10 чоловік грали за першу команду Палуаз. Завданням навчального закладу є підготовка гравців з регбі і уформування їх в обстановці професійного спорту, а також забезпечення звичайною освітою.

Жіноча команда[ред. | ред. код]

Починаючи з сезону 2015/2016 в структуру Сексьйон Палуаз входить жіночий регбійний клуб Лон, який в 2012 році став чемпіоном Франції[26]. У той же час в клубі створена була самостійна секція жіночого регбі, яка об'єднала кілька місцевих команд.

Бюджет[ред. | ред. код]

Починаючи з сезону 2012/13 бюджет клубу суттєво збільшився завдяки спонсорству французького нафтового гіганта Тотал. Однією з умов спонсорського контракту був вихід команди протягом 3 сезонів в Топ 14, чого команда добилася за результатами сезону 2014/2015 року. Крім Тотал спонсорами клубу є Ер Франс, Орендж та деякі місцеві підприємства. Починаючи з сезону 2012/2013 технічним спонсором клубу є італійська компанія Макрон.

Зміни в розрахунковому бюджеті Сексьйон Палуаз
Сезон 2009/2010 2010/11 2011/2012 2012/13 2013/2014 2014/15 2015/2016
Розрахунковий бюджет 6,5 млн євро[27] 6,5 млн євро [28] 6,6 млн євро[29] 8,6 млн євро[30] 8,8 млн євро[31] 9,7 млн євро[32] 15,0 млн євро
Зміни 1,1 % 30,8 % 2,3 % 9,4 % 55 %

Суперництво з іншими клубами[ред. | ред. код]

У південно-західній частині Франції знаходиться чимала кількість регбійних клубів, через що у Сексьон Палуаз є декілька принципових суперників. Раніше, одним з найбільш серйозних ворогів клубу була команда Олорон. Тому, 14 вересня 1980 роки після перемоги Сексьйон над збірною Олорон з рахунком 19:9, вболівальники обох команд вибігли на поле і почали битися. Бійка продовжилася і за межами стадіону[33].

Інші принципові суперники це: Лурд, Баньєр Еро і Тарб. Ці протистояння також пов'язані з географічною близькістю міст, в яких базуються команди. Матчі з Тарб називаються уболівальниками та ЗМІ «піренейським дербі». Принциповими суперниками По також є Ажен та Атлантик Стад Рошель, але в цих випадках причини швидше спортивні, ніж географічні.

Знамениті гравці[ред. | ред. код]

Французькі гравці[ред. | ред. код]

Міжнародні гравці[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Souvenirs, souvenirs : un siècle de passion pour la Section! (fr). larepubliquedespyrenees. Процитовано 2015-11-08. 
  2. а б Fiche finale - Pau Quillan (fr). finalesrugby.com. Процитовано 2015.11.29. 
  3. а б Fiche finale - Pau Lourdes (fr). finalesrugby.com. Процитовано 2015.11.29. 
  4. Le pied au cul de Moncla ! (fr). larepubliquedespyrenees.fr. Процитовано 2015.11.29. 
  5. а б Fiche finale Pau Beziers (fr). finalesrugby.com. Процитовано 2015.11.29. 
  6. Game mourns `immovable' Paparemborde (en). telegraph.co.uk. Процитовано 2015.11.29. 
  7. а б в L'historique du club (fr). section-paloise.com. Процитовано 2015.11.29. 
  8. Stade du Hameau (fr). pau.fr. Процитовано 2015.11.29. 
  9. а б Fiche finale - Brive Pau (fr). finalesrugby.com. Процитовано 2015.12.01. 
  10. а б Fiche finale - Pau Bourgoin-Jallieu (fr). finalesrugby.com. Процитовано 2015.12.01. 
  11. а б Le bouclier glisse des mains du CO (fr). ladepeche.fr. Процитовано 2015-11-08. 
  12. а б Pau ne pouvait rien faire (fr). sport.fr. Процитовано 2015-11-08. 
  13. Les Montois au septième ciel ! (fr). lequipe.fr. Процитовано 2015-11-08. 
  14. Finale : la Section Paloise battue par Brive (30-10) (fr). larepubliquedespyrenees. Процитовано 2015-11-08. 
  15. EN DIRECTE / LIVE. Pau - Montauban (fr). rugbyrama.fr. Процитовано 2015.11.29. 
  16. La Section Paloise présente ses nouveaux nom, blason et maillots (fr). larepubliquedespyrenees. Процитовано 2015-11-08. 
  17. L'hymne de la Section : La Honhada (fr). Section Paloise Béarn Pyrénées. Процитовано 2015-11-08. 
  18. La Section recrute sa mascotte, un renfort de poils ! (fr). section-paloise.com. Процитовано 6 декабря 2015. 
  19. Fiche finale - Lourdes Pau (fr). finalesrugby.com. Процитовано 2015.12.01. 
  20. Fiche finale - Dax Pau (fr). finalesrugby.com. Процитовано 2015.12.01. 
  21. Fiche finale - Mont de Marsan Pau (fr). finalesrugby.com. Процитовано 2015.12.01. 
  22. Fiche finale - Beziers Pau (fr). finalesrugby.com. Процитовано 2015.12.01. 
  23. Football : le futur stade du Pau FC sera sur la plaine du Hameau (fr). larepubliquedespyrenees.fr. Процитовано 2015.11.09. 
  24. Stade du Hameau : François Bayrou annonce 13 000 places assises couvertes (fr). larepubliquedespyrenees.fr. Процитовано 2015.11.09. 
  25. En savoir plus sur les CFA (fr). ffr.fr. Процитовано 2015.11.09. 
  26. Rugby féminin : la Section Paloise et le RC Lons se rapprochent (fr). larepubliquedespyrenees.fr. Процитовано 2015.11.09. 
  27. Rapport de la DNACG 2010 (fr). lnr.fr. Процитовано 2015.11.09. 
  28. Rapport de la DNACG 2011 (fr). lnr.fr. Процитовано 2015.11.09. 
  29. Rapport de la DNACG 2012 (fr). lnr.fr. Процитовано 2015.11.09. 
  30. Rapport de la DNACG 2013 (fr). lnr.fr. Процитовано 2015.11.09. 
  31. Rapport de la DNACG 2014 (fr). lnr.fr. Процитовано 2015.11.09. 
  32. Biarritz et Perpignan, plus gros budgets de Pro D2 (fr). Процитовано 2015.11.09.  Проігноровано невідомий параметр |site= (довідка)
  33. Un jour, un match : Pau - Oloron 14 Septembre 1980 (fr). sectionpaloise blog. Процитовано 2015.11.09. 

Посилання[ред. | ред. код]