Селенід цинку
| Селенід цинку | |
|---|---|
 Селенід цинку
| |
| |
| Інші назви | штилеїт |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | 1315-09-9 |
| PubChem | 4298215 |
| Номер EINECS |
215-259-7  |
| SMILES | [SeH+2]12[ZnH2-2][SeH+2]3[ZnH2-2][SeH+2]([ZnH-2]14)[ZnH-2]1[Se+2]5([ZnH-2]38)[Zn-2]26[SeH+2]2[ZnH-2]([Se+2]4)[SeH+2]1[ZnH2-2][SeH+2]3[ZnH-2]2[Se+2][ZnH-2]([SeH+2]6[ZnH-2]([SeH+2])[SeH+2]68)[SeH+2]([ZnH2-2]6)[ZnH-2]35 |
| InChI |
InChI=1S/Se.Zn/q-2; |
| Властивості | |
| Молекулярна формула | ZnSe |
| Молярна маса | 144.35 г/моль |
| Зовнішній вигляд | світло-жовта тверда речовина |
| Густина | 5.27 г/см3 |
| Тпл | 1 525 °C (2 777 °F) |
| Розчинність (вода) | незначна |
| Показник заломлення (nD) | 2.67 (550 нм) 2.40 (10.6 мкм) |
| Структура | |
| Кристалічна структура | кубічна |
| Координаційна геометрія |
тетраедрична (Zn2+) тетраедрична (Se2−) |
| Термохімія | |
| Ст. ентальпія утворення ΔfH 298 |
−177.6 кДж/моль |
| Небезпеки | |
| Класифікація ЄС | токсична (T) небезпечна для середовища (N) |
| R-фрази | R23/25, R33, R50/53 |
| S-фрази | (S1/2), S20/21, S28, S45, S60, S61 |
| Пов'язані речовини | |
| Інші аніони | оксид цинку сульфід цинку телурид цинку |
| Інші катіони | селенід кадмію селенід ртуті |
| Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
| Інструкція з використання шаблону | |
| Примітки картки | |
Селенід цинку (ZnSe) — бінарна сполука цинку і селену, прямозонний напівпровідник із шириною забороненою зоною 2.82 еВ за абсолютного нуля і 2.68 еВ — за кімнатної температури[1]. За кімнатної температури — лимонно-жовтий порошок зі структурою вюртциту чи цинкової обманки. Стехіометричному складу селеніду цинку відповідає мінерал штилеїт.
Монокристали селеніду цинку вирощують напрямленою кристалізацією розплаву під тиском або хімічним парофазовим осадженням[2].
У літературі описано також електрохімічний спосіб отримання ZnSe: електроліт — сульфатна або хлоридна кислота, катод виготовлено зі сплаву селену і платини, анод — цинкова бляха.
- Використовується в інфрачервоній оптиці[3], зокрема в високопотужних CO2-лазерах.
- Наприкінці 2012 року було заявлено про розробку оптоволокна з осердям з ZnSe[4].
- Можливий матеріал для синьо-блакитних світлодіодів[5].
- Детектори рентгенівського випромінювання[6].
- ↑ Структура энергетических зон полупроводников. Архів оригіналу за 26 вересня 2016. Процитовано 28 березня 2013. [Архівовано 2016-09-26 у Wayback Machine.]
- ↑ Селенид цинка. Архів оригіналу за 15 лютого 2015. Процитовано 28 березня 2013. [Архівовано 2015-02-15 у Wayback Machine.]
- ↑ Селенид цинка. Архів оригіналу за 18 липня 2020. Процитовано 16 липня 2020.
- ↑ Учёные разработали первое оптоволокно с сердечником из селенида цинка[недоступне посилання з Ноябрь 2018]
- ↑ НИЗКОТЕМПЕРАТУРНАЯ ЛЮМИНЕСЦЕНЦИЯ КРИСТАЛЛОВ СЕЛЕНИДА ЦИНКА (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 березня 2022. Процитовано 16 липня 2020.
- ↑ Детекторы рентгеновского излучения на основе селенида цинка (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 серпня 2019. Процитовано 16 липня 2020.
- Полікристалічний селенід цинку [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Чижиков Д. М., Счастливый В. П.,. Селен и селениды. — М. : Наука, 1964. — 321 с.
- Бовина Л. А. и др. Физика соединений AIIBVI / под ред. А. Н. Георгобиани, М. К. Шейнкмана. — М. : Наука, Гл. ред. физ.-мат. лит., 1986. — 319, [1] с. : рис., табл. — 2600 экз. (рос.)