Девід Сельцник
| Девід Сельцник | |
|---|---|
| англ. David Selznick | |
 | |
| Дата народження | 10 травня 1902[1][2][…] |
| Місце народження | Піттсбург, США[1] |
| Дата смерті | 22 червня 1965[1][2][…] (63 роки) |
| Місце смерті | Голлівуд, США[1] |
| Поховання | Форест-Лаун |
| Громадянство |
 США |
| Релігія | юдаїзм |
| Alma mater | Колумбійський університет |
| Професія | кінопродюсер, сценарист, підприємець, виконавчий продюсер, кінорежисер, продюсер |
| Нагороди |
зірка на голлівудській Алеї слави[d] |
| IMDb | ID 0006388 |
 Девід Сельцник у Вікісховищі | |
Девид Олівер Сельцник (англ. David O. Selznick; 10 травня 1902, Пітсбург, США — 22 червня 1965, Голлівуд, США) — кінорежисер (США) — американський продюсер. Серед його фільмів: «Кінг-Конг», лауреати премій «Оскар» 1939 та 1940 років («Віднесені вітром» та «Ребекка»).
Біографія[ред. | ред. код]
Д. О. Сельцник — син литовсько-єврейського емігранта Л. Сельцника (1870—1933).
Навчався в Колумбійському університеті.
Кінокар'єру розпочав коректором на студії «Метро-Голдвін-Майєр». Короткий час був редактором, а зустрівшись з продюсером Гаррі Рапером, став його помічником. По-різному пояснюють біографи Д. Сельцника його раптовий перехід на кіностудію «Парамаунт Пікчерз» (ніби-то через кохання до доньки Луїса Барта Маєра — власника «МГМ»). У всякому разі й справді Айрін Маєр та Д.Сезнік незабаром побралися — весною 1930 року. У цей час молодий продюсер уже працював на новій студії «РКО».
1932 року в Д. Сельцника дебютувала Кетрін Гепберн у фільмі «Білль про розлучення». ЇЇ партнером був легендарний артист театру та кіно Джон Беррімор. 1933 року Д. Сельцник показав глядачам сповнений спецефектів «Кінг Конг». Стрічка принесла студії «РКО» величений фінансовий успіх і запрошення продюсеру повернутися на «МГМ». Врешті-решт пропозиція була прийнята і Д. Сельцник став віце-президентом «МГМ» і керівником незалежного творчого підрозділу, де створив відомі фільми: «Обід о 8-ій годині», «Леді, яка танцює», «Пригоди Тома Сойєра», «Історія двох міст» і нарешті «Анну Кареніну» з Гретою Гарбо в головній ролі.
Д. Сельцник був не тільки організатором кіновиробництва, але й відкривачем кіноталантів. Він міг не просто знайти гарних актора чи актрису, але й сприяти їм продемонструвати всі вияви свого таланту.
Всесвітню популярність Д. Сельцнику принесла стрічка «Віднесені вітром». Це не тільки найбільше творче досягнення продюсера, але й вершинний фільм у біографіях видатних акторів Вів'єн Лі, Кларка Гейбла та Леслі Говарда, чия подальша творчість проминула в тіні успіху Д. Сельцника та їхнього власного.
1936 року Д. Сельцник раптово розірвав стосунки з студією «МГМ» і відкрив власну — «Сельцник Інтернейшнл фільм Кампені». І знову він мав успіх: саме на студії Д. Сельцника Альфред Гічкок зняв знамениту «Ребекку» з Лоуренсом Олів'є в головній ролі («Оскар» 1940).
1948 Д. Сельцник розлучився з А. Маєр й одружився з актрисою Дженніфер Джонс, яка знялась у подальших його фільмах, зокрема, «Прощавай, зброє» (1957, за романом Ернеста Гемінгвея).
Це був останній різкий поворот життя кінодіяча — 22 червня 1965 року Д. Сельцник помер від хвороби серця. Похований у меморіальному парку «Форест-Лон» у Ґлендейлі, північному передмісті Лос-Анджелеса.[4]
Література[ред. | ред. код]
- Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #11861312X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Find a Grave — 1996.
- ↑ Девід Сельцник – оскароносний режисер із українським корінням uain.press 10.05.2023
