Девід Сельцник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Девід Сельцник
DavidSelznick.jpg
Народився 10 травня 1902(1902-05-10)[1][2][3]
Піттсбург, Аллегені, Пенсильванія, США[1]
Помер 22 червня 1965(1965-06-22)[1][2][3] (63 роки)
Голлівуд, Лос-Анджелес, окр. Л.-Анджелес, Каліфорнія, США[1]
гострий інфаркт міокарда
Поховання
Громадянство Flag of the United States.svg США
Діяльність кінопродюсер, сценарист, підприємець
Alma mater Колумбійський університет
Партія Республіканська партія США
Конфесія юдаїзм
У шлюбі з Irene Mayer Selznick[d] і Дженніфер Джонс

Девид Олівер Сельцник (англ. David O. Selznick; 10 травня 1902, Пітсбург, США22 червня 1965, США) — кінорежисер (США) — американський продюсер. Серед його фільмів: Кінг-Конг, лауреати премій «Оскар» 1939 та 1940 років («Віднесені вітром» та «Ребекка»).

Біографія[ред.ред. код]

Д. О. Сельцник — син українського емігранта до США Л. Сельцника (1870—1933), який народився в Києві.

Навчався в Колумбійському університеті.

Кінокар'єру розпочав коректором на студії «Метро-Голдвін-Майєр». Короткий час був редактором, а зустрівшись з продюсером Гаррі Рапером, став його помічником. По-різному пояснюють біографи Д. Сельцника його раптовий перехід на кіностудію «Парамаунт Пікчерз» (ніби-то через кохання до доньки Л.Майєра — власника «МГМ»). У всякому разі й справді Айрін Майєр та Д.Сезнік незабаром побралися весною 1930 року. У цей час молодий продюсер вже працював на новій студії «РКО».

1932 року у Д. Сельцника дебютувала Кетрін Хепберн у фільмі «Білль про розлучення». Партнером її був легендарний артист театру та кіно Джон Беррімор. 1933 Д. Сельцник показав глядачам сповнений спецефектів «Кінг Конг». Стрічка принесла студії «РКО» величений фінансовий успіх і запрошення продюсеру повернутися на «МГМ». Врешті-решт пропозиція була прийнята і Д. Сельцник став віце-президентом «МГМ» і керівником незалежного творчого підрозділу, де створив відомі фільми: «Обід о 8-ій годині», «Леді, яка танцює», «Пригоди Тома Сойєра», «Історія двох міст» і нарешті «Анну Кареніну» з Гретою Гарбо в головній ролі.

Д. Сельцник був не тільки організатором кіновиробництва, але й відкривачем кіноталантів. Він міг не просто знайти гарних актора чи актрису, але й сприяти їм продемонструвати всі вияви свого таланту.

Всесвітню популярність Д. Сельцнику принесла стрічка «Віднесені вітром». Це не тільки найбільше творче досягнення продюсера, але й вершинний фільм у біографіях видатних акторів Вів'єн Лі, Кларка Гейбла та Леслі Говарда, чия подальша творчість проминула в тіні успіху Д. Сельцника та їхнього власного.

1936 року Д. Сельцник раптово розірвав стосунки з студією «МГМ» і відкрив власну — «Сельцник Інтернейшнл фільм Кампені». І знову він мав успіх: саме на студії Д. Сельцника Альфред Хічкок зняв знамениту «Ребекку» з Лоуренсом Олів'є у головній ролі («Оскар» 1940).

1948 Д. Сельцник розлучився з А. Маєр й одружився з актрисою Дженніфер Джонс, яка знялась у подальших його фільмах, зокрема, «Прощавай, зброє» (1957, за романом Ернеста Гемінгвея).

Це був останній різкий поворот життя кінодіяча — 22 червня 1965 року Д. Сельцник помер від хвороби серця.

Література[ред.ред. код]

  • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.

Примітки[ред.ред. код]