Селище (Тиврівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Селище
Gerb-Selyshhe-hromada.png
Герб
Селище - Черленківський замок (башта) DSC 7940.JPG
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Тиврівський район
Рада/громада Селищенська сільська рада
Код КОАТУУ 0524585601
Основні дані
Засноване 1620
Населення 2267
Площа 0,317 км²
Густота населення 6873,82 осіб/км²
Поштовий індекс 23316
Телефонний код +380 4355
Географічні дані
Географічні координати 49°07′36″ пн. ш. 28°21′45″ сх. д. / 49.12667° пн. ш. 28.36250° сх. д. / 49.12667; 28.36250Координати: 49°07′36″ пн. ш. 28°21′45″ сх. д. / 49.12667° пн. ш. 28.36250° сх. д. / 49.12667; 28.36250
Середня висота
над рівнем моря
234 м
Водойми Буг
Місцева влада
Адреса ради 23316, Вінницька обл., Тиврівський р-н, с.Селище, вул. Дмитрівська, 104а , тел. 3-61-42
Карта
Селище. Карта розташування: Україна
Селище
Селище
Селище. Карта розташування: Вінницька область
Селище
Селище
Мапа

Селище у Вікісховищі?

Се́лище — село в Україні, в Тиврівському районі Вінницької області. Населення становить 2267 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

У селі річка Безіменна впадає у Південний Буг.

Неподалік від села знаходиться заповідне урочище Гніванське.

Історія[ред. | ред. код]

Історична назва Седлище[1] — колишнє власницьке село Юзвинської волості Вінницького повіту Подільської губернії.

Природа[ред. | ред. код]

Село розташоване в межах Українського кристалічного щита. Фундамент складають гірські породи докембрійського  віку (2,1-2,6 млрд років), які представлені в основному гранітами та гранітогнейсами (мігматитами). Досить часто гранітогнейси виходять на денну поверхню (на «Камінні», біля Черленковської башти).  Кристалічні породи перекриті  незначною товщею осадових відкладів (від декількох метрів до десятків і сотень метрів) палеозойського і мезозойського віку — пісковиками, сланцями, вапняками, крейдою, конгломератами, алевролітами та iн. «Найсвіжіші», неогеново-антропогенові (кайнозойська ера) відклади представлені в основному піщано-глинистими породами, такими як глина, лесовидні суглинки, піски, пісковики, галька, гравій.

Близько 2 млрд років тому територія села, як частини Поділля являло собою потужню гірську систему.

Територія села поступово підіймається зі швидкістю 1-4 мм в рік.

Рельєф села в тому вигляді, яким він є тепер, сформувався в тісному зв'язку з геологічною будовою і є результатом дії вже протягом тривалого часу в основному зовнішніх факторів. Великий вплив на його формування мала (i тепер має) робота поверхневих вод. Тому сучасна поверхня села являє собою хвилясту рівнину, яка розташована в межах Подільської височини, яка в свою чергу розміщується на великій структурі Східно-Європейської рівнини.

Як і на більшій частині України, клімат села помірно-континентальний. Для нього характерні тривале нежарке літо з достатньою кількістю вологи та порівняно коротка несувора зима. Він сформувався під впливом різноманітних факторів, головним з яких є величина сонячної радіації. Висота сонця над горизонтом в червні в полудень сягає 64°, в грудні — 18°,  а в дні рівнодення  41°. Тривалість дня коливається від 8 до 16,5 годин. Неоднакові показники висоти сонця над горизонтом та атмосферна циркуляція протягом року впливають на зміну денної сонячної  радіації від 130 кал/см2 в грудні до 532 кал/см2 в червні. За своїм географічним положенням територія села перебуває в сфері впливу насичених вологих повітряних мас (циклонів), що йдуть з Атлантичного океану. Влітку вони приносять значну хмарність, опади, зниження температури повітря, а взимку — потепління, відлиги, снігопади. Також впливають повітряні маси зі сходу (суха погода: холодна  взимку, жарка влітку), Арктики (частіше навесні та восени, приносить різке похолодання) та Середземномор'я (схожі за дією на Атлантичне повітря, тільки влітку тепліші).

Пересічна температура січня у селі -5,4°С, липня +18,6°С. Абсолютний мінімум температур у сусідній Вінниці був зафіксований у лютому 1938 року –38,2°. Абсолютний максимум — у липні 1936 року +37,8°. Протягом останніх 100 років середньорічна температура у селі, як і в цілому на Землі, підвищилася на 1°.

Річна кількість опадів 630 мм. Найменше їх випадає у березні і жовтні, найбільше у червні-липні.

З несприятливих кліматичних явищ спостерігаються хуртовини (від 6 до 15 днів на рік), тумани в холодний період року (37-50 днів), грози з градом (3-5 днів), буревії (2-3 дні). Вегетаційний період триває 206—207 днів. Він починається з квітня і продовжується до кінця жовтня.

Взагалі клімат села завдяки оптимальному поєднанню тепла і вологи сприятливий для сільськогосподарського виробництва.

Внутрішні води села складаються з поверхневих і підземних. Поверхневі води в межах села представлені річкою Південний Буг і двома його притоками, з яких більша має назву Гапчина річка (права притока). На території села розташовані 3 ставки. Живляться Південний Буг і його притоки дощовими (48 %), сніговими (25 %) і підземними водами (27 %). Для річок характерні чітко виражені весняні повені та дощові паводки протягом року. Мінералізація гідрокарбонатна-кальцієва.

Підземні води села належать до гідрогеологічної провінції Українського щита і мають протерозойський вік формування (2-2,5 млрд р.)

Південний Буг має довжину в межах села 8 км. Пересічні глибини близько 2 м, максимальні — близько 4 м. Швидкість течії близько 0,5 м/с. Але під час повеней чи паводків досягає 2,5 м/с. Льодостав нестійкий. На всій ділянці в межах села річка судноплавна.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Історія будівництва та занепаду замку лежить в межах XVI—XVIII ст. Нині від замку залишилися руїни башти, фундаменти прямокутної будівлі ті підземні ходи.

Залізниця[ред. | ред. код]

Пункт зупинки поїздів «Селищанський».

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]