Селонгерсон
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Селонгерсон | |
|---|---|
 | |
| 62°24′14″ пн. ш. 17°14′41″ сх. д. / 62.40390000002777526° пн. ш. 17.24478000002777733° сх. д. | |
| Витік | |
| Гирло | Ботнічна затока Балтійського моря |
| • координати | 62°23′36″ пн. ш. 17°18′52″ сх. д. / 62.393361° пн. ш. 17.314694° сх. д. |
| Країни: |
 Швеція |
| Прирічкові країни: |
Швеція |
| Довжина | 50 км[1] |
| Площа басейну: | 450 км²,[1] за іншими даними — 459,8 км²[2] |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Селонгерсон (швед. Selångersån) — мала річка на півночі Швеції, у лені Вестерноррланд. Довжина річки становить 50 км,[1] площа басейну — 450 км².[1] (459,8 км²[2]).
Площа басейну річки Селонгерсон, яку займає водна поверхня річок і озер становить 2,3%. Більшу частину басейну річки — 81,7% — займають ліси, території сільськогосподарського призначення займають 10,1% площі басейну, болота — 2%, міста — 1,8%. На території басейну розташовано 21 озеро, найбільшими річками басейну є Селонгерсон, Сулон (швед. Sulån) і Кварсетбекен (швед. Kvarsättbäcken)[3][4]
Література[ред. | ред. код]
- Selångerån. // Svensk uppslagsbok. — Carlquist, Gunnar (red.) — 2 upplagan. — Band 25. 1953. — S. 820. (швед.)
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Селонгерсон |
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Selångerån. // Svensk uppslagsbok. — Carlquist, Gunnar (red.) — 2 upplagan. — Band 25. 1953. — S. 820. (швед.)
- ↑ а б Christina Thoms-Hjärpe. Län och huvudavrinningsområden i Sverige [Архівовано 2013-11-09 у Wayback Machine.]. — Faktablad nummer 10. — Norrköping: Sverige Meteorologiska och Hydrologsska Institut. — November, 2002. (швед.) на сайті SMHI Шведського інституту метеорології й гідрології.
- ↑ Huvudavrinningsområde 41 (Selångersån). // Bottenhavets vattendistrikt 2009–2015 Delområdesrapport Ljungan[недоступне посилання]. — S. 20 — 24. (швед.) на сайті http://www.vattenmyndigheterna.se/Sv/Pages/default.aspx [Архівовано 8 серпня 2014 у Wayback Machine.].
- ↑ 1.28.2 Huvudavrinningsområde Selångersån (41). // [1] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. — S. 76 (143) — 78 (143).
