Селони

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Район, заселений селонами

Сели, Селони — балтійський народ, що жив до XV століття в Селонії на південному сході сучасної Латвії, а також на північному сході сучасної Литви. Говорили на селонській мові балтійської групи. Увійшли до складу латишів та литовців.

Історія[ред. | ред. код]

Згадуються зі II століття[1].

Похоронні ритуали[ред. | ред. код]

Померлих в IV—VI століття ховали в курганах, частіше не спалюючи. Останки збереглися погано. Нові могили часто руйнують старі. Похоронний інвентар скромний. Знаходять вузьколезі обухові сокири, поодинокі наконечники списів, ножі. У жіночих похованнях іноді трапляються діадеми з довгими витками на потилиці, шпильки, зрідка браслети, одиночні гривні[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Баранаускас Т., Поздняя Античность и Раннее Средневековье (50 — 1009 гг.)
  2. Adolfas Tautavicius.Vidurinis geleznies amzius Lietuvoje(V—IX) a.Vilnus.1996,с.356