Сельчук

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Місто
Сельчук
тур. Selçuk

Selcuk.jpg

Координати 37°57′ пн. ш. 27°22′ сх. д.H G O

Країна Туреччина
Іл Ізмір
Межує з

сусідні нас. пункти
Menderesd, Torbalıd, Tired, Кушадаси, Сйокеd, Germencikd ?
Мер Хусейн Вефа Юлгюр
Площа 279.85 км²
Водойма Егейське море
Офіційна мова Турецька
Населення 35.281 осіб (2014)
Густота населення 123 осіб/км²
Національний склад турки
Міста-побратими Зігбург, Лієнц, Діон, Фатіма, Геннеф, Прізрен
Часовий пояс UTC+2, влітку UTC+3
Телефонний код 232 (Ізмір (іл))
Поштовий індекс 35920
Автомобільний код 35 (Ізмір (іл))
GeoNames 301256, 8632426
OSM r1841225  ·R
Офіційний сайт selcuk.gov.tr  (тур.)
Сельчук. Карта розташування: Туреччина
Сельчук
Сельчук
Сельчук (Туреччина)

Географія[ред. | ред. код]

Місто Сельчук знаходиться на крайньому заході Туреччини, у південній частині ілу Ізмір, в 75 кілометрах на південь від Ізміра. Районний адміністративний центр. Раніше носив назву Айясолук, що походило від візантійської фортеці Агіос Феологос (на честь апостола св. Івана Богослова, який, як вважається, помер на пагорбі Айясолук). В 1914 році, за вказівкою правили Османською імперією молодотурок місто було перейменовано у Сельчук.

Історія[ред. | ред. код]

Як торгове і портове місто Айясолук став спадкоємцем прийшов в занепад сусіднього Ефеса. Входив до складу Візантії, протягом короткого часу перебував під владою захопили його в 798 році арабів. Після битви при Манцикерти був зайнятий сельджуками Алп-Арслана, яких у 1097 році розбили в битві при Дорілеї і вигнали візантійці спільно з хрестоносцями. У 1304 році знову захоплена тюрками. Входить до складу бейлика Айдиногуллари. У 1333 році місто відвідує мандрівник Ібн Баттута, який залишив барвисте його опис. Це було часом економічного розквіту Айясолука, в якому були консули Генуї та Венеції. У 1391 році, за султана Баязида I місто підпорядкований турками-османами. Після розгрому османів військами Тимура на початку XV століття він повертається під владу Айдин. У 1425 році, при султані Мураде II він остаточно входить до складу Османської імперії. У зв'язку з відступом моря і зміною русла річки Меандр місто втратило своє значення порту.

Атракції[ред. | ред. код]

Гробниця апостола Івана Богослова

На пагорбі над містом височить візантійська Сельчукська фортеця, також зведена в VI столітті. До XIV століття відноситься побудована в Сельчуку велична мечеть Іса-бея.

У місті також розташовані музей старожитностей Ефеський музей (Сельчук) і залізничний музей з цікавою виставкою старовинних моделей паровозів.

Населення[ред. | ред. код]

За підсумками перепису населення 2014 року, населення міста досягло 35 тис. 281 чол.[1].

Міста-побратими[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. 2014 genel nüfus sayımı verileri // Türkiye İstatistik Kurumu.

Література[ред. | ред. код]

Stephan W. E. Blum, Frank Schweizer und Rüstem Aslan: Luftbilder antiker Landschaften und Stätten der Türkei. Mit Flugbildern von Hakan Öge, Verlag Philipp von Zabern, Mainz 2006, 144 S. mit 97 Farbabb., ISBN 3-8053-3653-5