Селін Олександр Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Селін Олександр Іванович
Народився 30 серпня (11 вересня) 1816
Твер, Російська імперія
Помер 17 (29) березня 1877 (60 років)
Київ, Російська імперія
Країна  Російська імперія
Діяльність науковець
Alma mater Історико-філологічний факультет Московського державного університету[d]
Заклад Імператорський університет Святого Володимира
Нагороди
орден Святого Володимира III ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святої Анни III ступеня

Селін Олександр Іванович (1816—1877) — доктор слов'яно-російської філології, заслужений професор і декан історико-філологічного факультету київського Імператорського університету Св. Володимира, дійсний статський радник.

З сім'ї тверського купця. Початкову освіту отримав в Тверській губернській гімназії. В його долі брав участь і вплинув на його розвиток знаменитий романіст І. І. Лажечников, що був у той час тверським віце-губернатором. При його сприянні Селін, закінчивши гімназію (1836), вступив казеннокоштним студентом на історико-філологічне відділення філософського факультету Московського університету.

У перші роки студентства вивчив досить ґрунтовно французьку та італійську мови і добре грецьку та латинську; до кінця курсу він засвоїв і мови німецьку та англійську. Після виходу з університету Селін через два роки одружився (на сестрі дружини О. І. Герцена) і незабаром (у вересні 1843) відправився разом з дружиною за кордон. Подорожував (1843—1845) по західній Європі з науковою метою. Після повернення із закордонної подорожі був призначений в київський університет св. Володимира на посаду ад'юнкта по кафедрі російської словесності (1845). Студенти всіх факультетів були зачаровані ним: захоплений, образний виклад, драматичні прийоми молодого викладача, нарешті новина предмета. Протягом 32 років безперервного викладання в Київському університеті Селін постійно залишався вірним самому собі: та ж майже захопленість, та ж образність викладу, той же драматизм прийомів його читання і останнім часом. Захистив магістерську дисертацію (1847) на тему «Попередники Карамзіна».

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]