Семенець Валерій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Семенець Валерій Васильович
Valerii V. Semenets (2018).jpg
Народився 26 січня 1955(1955-01-26) (63 роки)
м. Гребінка Полтавської обл.
Місце проживання Харків
Громадянство Україна Україна
Alma mater Харківський національний університет радіоелектроніки
Галузь Біомедичні технології, мікропроцесори, системи автоматичного проектування
Заклад ХНУРЕ
Вчене звання Професор
Науковий ступінь Доктор наук
Науковий керівник Огороднейчук І. П.
Відомі учні 3 доктори наук, 8 кандидатів наук

Семенець Валерій Васильович (нар.26 січня 1955 р., м. Гребінка Полтавської області) — український науковець у сфері автоматизованого проектування мікроелектронної апаратури. Доктор технічних наук, професор, Лауреат Державної премії в галузі науки і техніки, ректор Харківського національного університету радіоелектроніки.

Біографія[ред. | ред. код]

Семенець Валерій народився 26 січня 1955 року у м. Гребінка Полтавської області. Трудову діяльність розпочав у локомотивному депо «Гребінка» Південної залізниці. Працював робітником 1-го розряду, слюсарем автоматного цеху з ремонту рухомого складу.

У 1973-1975 роках служив у лавах Радянської армії, був командиром відділення у Ленінградському військовому окрузі, здобув звання кращого оператора частини.

1975 року вступив до Харківського інституту радіоелектроніки на факультет конструювання радіоапаратури. Навчався у групі КВА-75-2, відмінник навчання, Ленінський стипендіат. Активну участь брав у науково-дослідній роботі, був членом Ради науково-дослідної роботи студентів факультету, членом комітету комсомолу – відповідальним за НДРС. Працював на кафедрі технічної електроніки по темі «Автоматизовані системи проектування радіоелектронних пристроїв». Неодноразово відстоював честь інституту на фізико-математичних олімпіадах, республіканських турах, де займав перші місця.

У 1980 році з відзнакою закінчив інститут та виконав дипломний проект «Логічні модулі та підсилювальні осередки перетворювачів інформації», отримавши кваліфікацію інженера-конструктора-технолога електронно-обчислювальної апаратури. Після закінчення залишився працювати у науково-дослідному секторі кафедри технічної електроніки. Працював інженером, молодшим науковим співробітником, старшим інженером, старшим викладачем, старшим науковим  співробітником.

1984 року захистив кандидатську дисертацію «Методи й алгоритми оптимізації розміщення джерел, що виділяють тепло, у багатокристальних мікрозборках з урахуванням умов трасування електричних з’єднань».

Протягом 1989-1992 років навчався у докторантурі ХІРЕ і захистив дисертацію на здобуття  наукового ступеня доктора технічних наук на тему «Теоретичні основи автоматизованого конструювання технічних систем на базі багатокристальних мікросхем»[1]1994 року йому присвоєне вчене звання професора.

У наступні роки працював доцентом, професором кафедри біомедичної електроніки, заступником декана факультету електронної техніки з навчальної роботи, проректором із навчально-методичної роботи (1995-2003), першим проректором (2003-2012).

З 2017 року - ректор Харківського національного університету радіоелектроніки.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Сфера наукових інтересів Валерія Семенця – САПР електронних і медичних апаратів. Він є автором більше 300 наукових і науково-методичних праць, серед яких  49 навчальних посібників,  2 підручники, 7 монографій, 65 патентів та свідоцтв на винаходи [2]; є головним редактором Всеукраїнського міжвідомчого науково-технічного збірника «Автоматизовані системи управління і прилади автоматики»[3], наукового журналу «Сучасний стан наукових досліджень та технологій в промисловості» [4], членом редакційної колегії журналів "Transfer of innovation technologies"[5], "Біоніка інтелекту"[6], "Новий Колегіум"[7], є головою та членом організаційних та програмних комітетів чисельних міжнародних науково-практичних конференцій, у т.ч. IEEE International Conference on Advanced Trends in Radioelectronics, Telecommunications and Computer Engineering (TCSET)[8].

Під його керівництвом захищено 3 докторських (Анатолій Сінотін, Ігор Прасол, Олег Аврунін), 8 кандидатських дисертацій.

Член спеціалізованої вченої ради iз захисту дисертацій в Харківському національному університеті радіоелектроніки. Голова Вченої Ради ХНУРЕ.

Проект «Розробка сучасної програмно-апаратної мікропроцесорної техніки і її впровадження в інформаційно-телекомунікаційну технологію дистанційної освіти», в якому він був серед колективу авторів, представлений 2011 року на здобуття Державної премії України в галузі освіти, посів друге місце.

Валерій Семенець був серед колективу авторів проекту «Розробка та впровадження розподіленого освітнього середовища на базі сучасних інформаційно-комунікаційних технологій для фахівців з технічних напрямів підготовки», який був представлений 2015 року на здобуття Державної премії України в галузі освіти.

1997 року професор Валерій Семенець заснував на кафедрі біомедичних електронних пристроїв і систем науково-дослідну групу з розробки біомедичної апаратури й багатофункціональних мікропроцесорних систем, яка протягом 20 років переросла в наукову школу мікропроцесорних медичних систем. Вона успішно функціонує і сьогодні спільно з науковцями Харківського національного медичного університету, діагностичного центру Харківської обласної клінічної лікарні.

Під його керівництвом у 2004-2005 роках створено багатофункціональні лабораторні стенди, що включають в себе мікроконтролери, сигнальні процесори, програмовані інтегральні схеми, на базі яких здійснюється розробка різних автономних систем управління. Комплекс використовується не тільки в ХНУРЕ, а й у багатьох вишах України.

Також у 2007-2012 роках під керівництвом Валерія Семенця створено апаратно-програмний комплекс високоточних нейрохірургічних втручань і функціональної діагностики зовнішнього дихання, який використовується в нейрохірургічному і оториноларингологічному відділеннях Харківської обласної клінічної лікарні.Вперше в Україні у 2010-2012 роках під керівництвом професора Семенця розроблена і створена унікальна установка для дистанційного проведення лабораторних робіт з технічних дисциплін. У цей час використовується в навчальному процесі при дистанційній формі навчання[9][10].

Профіль у Google Академії, на порталі НБУВ [11], порталі забезпечення якості вищої освіти[12].

Міжнародна співпраця[ред. | ред. код]

У 1998-1999 роках виступив експертом проекту Європейського Союзу «Tempus-Tasis» Ювяскюля, Фінляндія.

1999 року був керівником програми стажування студентів на підприємствах Німеччини по лінії DAAD.

2001 року (Гуанжоу) був керівником делегації по встановленню партнерських відносин з університетами КНР.

У 2003-2004 роках – координатор проекту Державного департаменту США «А Partnership for Educational and Technical Change», Бетлехем.

У 2004 році – координатор проекту Державного департаменту США «А Partnership for Educational and Technical Change», Баку, Азербайджан.

З 2017 р. – очолює офіційні міжнародні делегації зі встановлення партнерських відносин у сфері освіти та наукових досліджень з університетами Польщі, Франції, Китаю, Латвії та інших країн.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

У 2009-2014 роках був членом Координаційної ради Міністерства освіти і науки України щодо навчання студентів-інвалідів.

Нагороди[ред. | ред. код]

Захоплення[ред. | ред. код]

Спортсмен, під час навчання отримав 1-й спортивний розряд з футболу, виступав у збірній команді інституту з футболу на змаганнях різного рангу. Захоплюється рибальством, більярдом та хокеєм.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Дисертації, захищені у Харківському національному університеті радіоелектроніки. 
  2. База патентів України. 
  3. Научно-технический журнал “АСУ и приборы автоматики”. 
  4. "Сучасний стан наукових досліджень та технологій в промисловості". 
  5. Journal "Transfer of innovation technologies". 
  6. "Біоніка інтелекту". 
  7. Новий колегіум. 
  8. International Conference on Advanced Trends in Radioelectronics, Telecommunications and Computer Engineering (TCSET). 
  9. Крук О.Я., Аврунін О.Г., Байбаков М.М., Вечур О.В., Носова Т.В., Семенець В.В., Якимович П.В. Лабораторний стенд для дистанційного вивчення мікропроцесорних систем управління: Пат. № 86888, Україна, МПК G09B23/00, G09B23/18. Промислова власність. Офіційний бюлетень.–2009.– №10.
  10. Крук О.Я., Аврунін О.Г., Носова Т.В., Семенець В.В. Лабораторний стенд для дослідження систем на пристроях програмованої логіки: Пат. № 90366, Україна, МПК G09B23/00, G09B23/18. Промислова власність. Офіційний бюлетень.–2010.– №8.
  11. Пошуковий профіль науковця на порталі НБУВ. 
  12. TRUST. 

Джерела[ред. | ред. код]