Семеняк-Штангей Валентина Миколаївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Валентина Миколаївна Семеняк-Штангей
Семеняк-Штангей Валентина Миколаївна-16084260.jpg
Валентина Семеняк-Штангей (серпень 2016)
Псевдо Тальнівська, Колосок
Народилася 5 листопада 1963(1963-11-05) (55 років)
м. Тальне, Черкаська область, Україна
Громадянство УРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність письменниця, журналістка
Alma mater Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка
Мова творів українська
Премії імені братів Богдана і Левка Лепких

Валентина Миколаївна Семеняк-Штангей у Вікісховищі?

Валентина Миколаївна Семеняк-Штангей (нар. 5 листопада 1963, м. Тальне, Черкаської області) — українська письменниця, журналістка, фотохудожник. Член Національних спілок журналістів (1996) та письменників (2012) України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчила факультет журналістики Київського університету (1986, нині Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка).

Працювала кореспондентом газет «Наддніпрянська правда» (м. Херсон), «Вільне життя», «Тернопіль вечірній», «Ровесник» (м. Тернопіль), журналу «Родина» (м. Торонто, Канада). Позаштатним кореспондентом газет «Патріот України» та «Гарт» (м. Київ).

Доробок[ред. | ред. код]

Авторка книг

  • «Пригоди маленького люстерка» (1995),
  • «Чи легко бути мамою?» (2005),
  • «Світ, який люблю» (2006),
  • «Срібна пектораль» (2007),
  • «Спитай у свого Янгола» (2009),
  • «Сила ангельської пір'їни» (2010),
  • «Писана торба» (2012),
  • «Великі пригоди маленького люстерка» (2013),
  • «Хто загубив усмішку?» (2014),
  • «Булочка для… Бога» (2015),
  • «Об'явник» (роман, 2016),
  • «Бурмотійко і Даринка» (2017),
  • «Баба Сяба» (2018).

Зібрала колекцію ляльок.[1]

Персональні фотовиставки[ред. | ред. код]

  • «Світ, який люблю» (2005, м. Ельблонг, Польща);
  • «Бхарата — територія Сонця» (2014, м. Тернопіль);
  • «Дорогами Балтії» (2015—2016, м. Тернопіль).

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • Премія імені Іванни Блажкевич (2013).
  • Премія імені братів Богдана і Левка Лепких (2015).[2]
  • Відзнака літературного конкурсу гумору і сатири від Спілки українців Америки (м. Філадельфія, США, 1995).
  • Дипломантка літературного конкурсу 4-ї Міжнародної виставки-фестивалю «Православна Україна 2005» (м. Київ, 2005).
  • Переможниця всеукраїнського фотоконкурсу «Моя Україна» (2005, м. Київ)
  • Дипломантка ХІІІ літературно-краєзнавчого конкурсу ім. Мирона Утриска (2009, м. Турка, Львівська область).
  • Лауреат всеукраїнського конкурсу гумору та сатири ім. Миколи Лукаша (2010, м. Київ).
  • Переможниця всеукраїнського конкурсу «Глибини мови», «Усі ми родом з дитинства» та міжнародного конкурсу «Українська мова — мова єднання» (2011, 2012 м. Хмельницький, м. Одеса).
  • Спецвідзнака «Вибір Генерального продюсера „1+1“» за найкращий кіносценарій у конкурсі «Коронація слова 2016», за «Проліскам сніг не страшний» (у співавторстві з Богданом Мельничуком) (2016)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. YouTube full-color icon (2017).svg Назбиране Колекція ляльок В Семеляк Штангай // Тернопільська філія НТКУ. — 2016. — 29 липня.
  2. Сімейство лауреатів Лепких зростає // Свобода. — 2016. — № 8 (29 січ.). — С. 4. — (Вітаємо).

Джерела[ред. | ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Валентина Семеняк-Штангей - Дім книги, 08.08.2016 на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2016. — 17 серпня.