Семен Гордий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Семен Іванович Гордий
рос. Симео́н Иоа́ннович
Simeon Dumny.jpg
Великий князь владимирський, князь московський
1340 — 1353
Попередник: Іван І Калита
Наступник: Іван ІІ Красний
 
Народження: 7 вересня 1316
Москва, Велике князівство Московське
Смерть: 27 квітня 1353 (36 років)
Москва, Велике князівство Московське
° чума
Релігія: православна церква

Медіафайли у Вікісховищі?

Семен (Симеон) Іванович на прізвисько Гордий, в схимі — Созонт (7 вересня 131727 квітня 1353) — князь московський і великий князь владимирський (1340—1353), князь новгородський (1346—1353) з династії Московських Даниловичів. Старший син князя Івана Калити і його першої дружини, княгині Олени.

Життєпис[ред. | ред. код]

По смерті свого батька, Семен відправився в Золоту Орду і без особливих труднощів отримав ярлик на Велике князівство Владимирське, за яким «вси князи Русскии под руце его даны». Семен уклав з братами договір про мир і дружбу, за яким «бысть им за один до живота и безобидно владеть каждому своим», але в дійсності досить суворо ставився до них, за що і отримав прізвисько «Гордий». У зазначеній грамоті Семен називається великим князем всієї Русі, проте його фактична влада поширювалась лише на частину московського і велике князівство владимирське з його уділами. Більшість удільних князів були покірними Семену й визнавали його владу.

У 1340 році Велике князівство Смоленське перестало платити данину Золотій Орді, через що татари у тому ж році організували великий похід на Смоленськ. До татарського війська приєднались дружини більшості руських князів в тому числі і Семен. Облога міста тривали кілька днів і завершилась без результату, татари були змушені відступити. У 1352 році Семен знову здійснив похід на Смоленськ, однак ще до підходу до міста смоляни уклали з ним мир.

Семен за прикладом своїх попередників намагався контролювати Новгородську землю. У 1341 році разом з союзними йому князями північно-східної Русі здійснив похід проти новгородців. Дійшов до Торжка, після чого у місті розпочалось повстання. Новгородці змушені були укласти мир за яким сплатили учасникам походу контрибуцію, а Семена визнали своїм номінальним князем.

У 1349 році повернув до Литви посольство очолюване князем Коріятом-Михайлом, яке було взяте напередодні в полон татарами.

Помер 1353 року від мору, ймовірно став жертвою епідемії чуми середини XIV ст., відомої як Чорна Смерть. Перед смертю постригся у монахи. В цей же час померли і два молодших сини Семена, московське князівство наслідував його брат Іван Красний.

Дружини та діти[ред. | ред. код]

1. Айгуста-Анастасія Гедимінівна — в шлюбі з Семеном у 1333—1345 роках. Діти від неї:

  • Василій Семенович (1336—1337)
  • Костянтин Семенович (1340—1340)
  • Василіса Семеенівна — з 1349 р. дружина князя Михайла Васильовича Кашинського.

2. Євпраксія Федорівна — дочка смоленського князя Федора Святославича. Вийшла за Семена у 1345 р., у тому ж році була відіслана князем назад до батька по незрозумілій причині.

3. Марія Олександрівна — дочка тверського князя Олександра Михайловича. В шлюбі з 1347 р., померла монахинею у 1398 р. Всі діти від Марії померли малими:

  • Данило Семенович (15 грудня 1347—?)
  • Михайло Семенович (1348—1348)
  • Іван Семенович (1349 — квітень 1353)
  • Семен Семенович (3 лютого 1352 — березень 1353)

Примітки[ред. | ред. код]

Література та джерела[ред. | ред. код]

  • Кучкин В.А. Велике князівство Московське / Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.
  • Симеон Иоаннович Гордый / Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. — Т. XXIXa (1900): Семь озер — Симфония, с. 925.

Посилання[ред. | ред. код]