Семесюк Іван Леонідович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Семесюк
Ivan Semesyuk, Arsenal Book Festival 2019, 01.jpg
Народження 21 листопада 1979(1979-11-21) (39 років)
Київ
Громадянство Україна Україна
Жанр фігуратив, портрет, агромістицизм, есеїстика
Навчання Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Діяльність художник
Напрямок живопис, вишивка, скульптура,проза,поезія,музика
Премії Міжнародна літературна премія імені Олеся Ульяненка
Сайт http://semesyukshop.com/

Семесюк Іван Леонідович у Вікісховищі?
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Іван Леонідович Семесюк (нар. 21 листопада 1979, Київ) — український художник, письменник, поет, музикант, культурний діяч.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 21 листопада 1979 року в Києві.[джерело?] Батьки — мати Семесюк Марина Вадимівна — художниця, батько Семесюк Леонід Іванович — архітектор.[джерело?]

Має вищу художню освіту (Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури), за фахом скульптури.[джерело?]

Революція гідності[ред. | ред. код]

Від самого початку і до кінця брав активну участь у київському Майдані 2013—2014 років. Був одним з найгучніших його рупорів у соціальних мережах, видавав на-гора безліч революційного контенту, як то актуальні гасла, оптимістичну трансляцію у власному блозі, різноманітні статті. Є автором таких популярних гасел революції як «Лютуймо!», «Люте гасло!» та деяких інших мемів.[джерело?]

Був одним з активних учасників «Мистецького Барбакану», що виник як майданчик для творчого і не лише супротиву під час Революції Гідності. Знаходився Барбакан навпроти метро Хрещатик. У його стінах проходили численні події культурно-мистецького штибу. Виставки, літературні читання, лекції. Також Барбакан слугував місцем для перепочинку творчих революціонерів, що поверталися з більш гарячих точок протистояння, та технічною базою для створення якісних «коктейлів Молотова».[1] У 2015 році видавництво Люта справа представила на Львівському форумі видавців антологію творчого супротиву «Барбакан. Трикутник 92».

Творчість[ред. | ред. код]

Живопис[ред. | ред. код]

Жлоб-Арт та СВХ (Союз вольних художників «Воля або смерть!»).

2008-2013 роки — співзасновник та голова творчої групи СВХ, в межах якої виник і отримав розголос мистецько-культурний проект Жлоб-арт. Вважається одним із засновників Жлоб-Арту, що детально фіксував та досліджував таке соціальне явище як жлобство. В рамках проекту створив канонічні картини: «Пацанчік і Голубі», «Нема чим робити», «Пацанскоє просвєтлєніє», «Районне джуманджі» та інші. Проект Жлоб-Арт було успішно завершено 21 листопада 2013 року, в день початку Революції гідності. Частина картин знаходяться у приватній колекції Антіна Мухарського. Семесюк — один з авторів «Жлобології» .

Музика[ред. | ред. код]

Іван Семесюк — лідер гурту Пирятин, створеного у 2016 році. 13 лютого 2018 року гурт випустив свій дебютний альбом Атентат.

Література[ред. | ред. код]

У 2014 у видавництві Люта справа вийшла перша експериментальна книжка Івана Семесюка «Щоденник Україножера». Це літературно оброблена збірка постів з Фейсбуку. В ній постали такі герої як агроельфи та оркочухонці, уявна країна Піднебесна Наддніпрянська Імперія, та ще багато інших переосмислених образів української дійсності.[2]

У 2015 році Люта справа видала другу книжку Івана Семесюка, що дістала міжнародну премію в царині нонконформістської літератури — Премію імені Олеся Ульяненка. Книжку цілком присвячено українським культурним кодам та фобіям. Як зазначає сам автор, її написано в жанрі агромістичного реалізму.[3]

Блоґерство[ред. | ред. код]

Має активну трансляцію у мережі Фейсбук. Також є автором і ведучим програми «Еволюція або смерть» на Old Fashioned Radio

Кураторство[ред. | ред. код]

Разом з художником та відомим культуртрегером Олексою Манном був куратором чисельних виставок та івентів у підпільній галереї «Бактерія».[джерело?] Займався і продовжує займатися пошуком нових імен, створенням альтернативної культурно-художньої тусовки.[джерело?] Разом із Манном познайомив андеграундну публіку з такими новими іменами як Дмитро Кришовський, Артем Прут, Антон Гаук, Віталій Кравець та іншими митцями.[джерело?]

«Бактерія», що проіснувала з 2012 по 2015 рік на Подолі, нині закрита на реставрацію та незабаром продовжить свою діяльність. За ці роки навколо «Бактерії» виникла досить міцна тусовка творчих людей, не лише художників, але й письменників, поетів, журналістів, музикантів, архітекторів тощо. Під час Революції гідності галерея «Бактерія» стала осередком та дієвим штабом культурного спротиву.[джерело?]

Громадська позиція[ред. | ред. код]

У травні 2018 записав відеозвернення на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[4]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Катерина Зінченко, Ярослав Кучеренко, Іван Семесюк // Журнал Художники України, № 21 — 2005.

Посилання[ред. | ред. код]