Семиструнна гітара

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Російська гітара


Російська гітара (іноді її називають «циганською гітарою») є різновидом семиструнної акустичної гітари, яка прибула в Росію наприкінці 18 століття чи на початку 19 століття, швидше за все, як еволюція кіфари, кобзи і Торбана.

Історія[ред. | ред. код]

Російська гітара (семиструнна) має сім струн. Ці гітари, як правило, налаштовані на відкритий акорд G. (За переказами, це було характерно для української кобзи попереднього століття).

Винахід російської гітари приписують російському гітаристу і композитору чеського походження Андрію Осиповичу Сихрі (17731850). Він не лише винайшов семиструнну гітару, але й створив власну методику гри на ній, написав величезну кількість (більше тисячі) музичних творів для семиструнної гітари. Він усіляко популяризував як саму гітару, так і власний метод гри на ній. Також виховав і вивчив велику кількість учнів. Сімдесят п'ять творів А.О.Сихри були в 1840 році видані російським музичним видавцем Федором Стелловським. А 1880 року вони були перевидані одним з найбільших в дореволюційній Росії музичних видавництв - А.Гутхейля (A.Gutheil). Твори А.О.Сихри також публікувалися за часів СРСР у 1926 році.

Цей тип гітари був популярний у Росії (звідси походить назва «російська гітара»), у тому числі серед циган (тому її ще називають "циганською гітарою"). В середині XIX століття російські цигани, які мігрували по всьому світу, дісталися Бразилії. Серед іншого вони привезли з собою і семиструнну гітару, яка отримала в Бразилії визнання і широке розповсюдження, у тому числі у народній музиці Бразилії – шоро, й у класичному репертуарі.

Професіонали полюбляли російську гітару за її гучність, а серед аматорів вона була популярна через відносну простоту основних акордів і легкість виконання змінної бас-лінії.

Також була популярною двошиєва версія російської гітари. Ці гітари зазвичай мали 11 або 12 рядів: одна шия з сімома різьбленими рядами, а інша - з чотирма або п'ятьма необлицьованими рядами. Також зустрічаються рідкісні екземпляри з овальним корпусом.

Нині семиструнна гітара на сцені звучить досить рідко, - переважно у репертуарі виконавців старовинних російських романсів або бардів. Хоча іноді сучасні композитори звертаються до цього інструменту і пишуть для нього концертні твори, наприклад, "Російський концерт" Ігоря Рєхіна.

Джерела і посилання[ред. | ред. код]

  • Стахович М. А. «Історія семиструнної гітари». — С. 8.
  • Русанов В. «Гітара й гітаристи», вип. 2. — 1901, с. 37.