Семочко Сергій Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Семочко Сергій Олексійович
генерал-майор
Загальна інформація
Народження 1 листопада 1972(1972-11-01) (51 рік)
Ялта, Кримська область, Українська РСР
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ Служба безпеки України

Сергій Олексійович Семочко (1 листопада 1972(19721101), Ялта) — генерал-майор, перший заступник голови Служби зовнішньої розвідки України (31.07.2018 — 12.04.2019), начальник ГУ СБУ у Києві та області (2017—2018), начальник ГУ контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки СБУ (2015—2017).

Життєпис[ред. | ред. код]

В органах державної безпеки — з часу створення Служби безпеки України.

У січні 2018 року Семочко подав позов до СБУ з вимогою «визнання протиправними та скасування наказу від 15.12.2017 № 1528-ос, дисциплінарного стягнення від 17.11.2017, визнання протиправним, неправдивим і таким, що не відповідає фактичним обставинам висновку від 04.11.2017 № 618, оскільки, на думку позивача, дисциплінарне стягнення на нього та його підлеглих накладено безпідставно, а висновки комісії зі службового розслідування є необґрунтованими»..[1]

Розслідування, справа про незаконне збагачення[ред. | ред. код]

3 жовтня 2018 року вийшов сюжет журналістки Лесі Іванової «Розвідкою по нирках» для програми «Наші Гроші з Денисом Бігусом». В сюжеті йшлося що родина Семочка отримала громадянство РФ і веде бізнес в тимчасово окупованому РФ Криму. За даними журналістів, вони виявили будинок, звідки щоранку Семочка забирає службовий автомобіль. Цей будинок було придбано 2016 року й оформлено на Тетяну Лисенко, яка, за припущеннями журналістів, є офіційною або цивільною дружиною Семочка[2].

Журналісти посилаються на дані ОРД[3], де в серпні 2018 було опублковано копії російських паспортів, виданих Тетяні Лисенко, її донці Анастасії і зятю Володимиру Котону. Дати народження також збігалися. Видання називає Лисенко дружиною Семочка та стверджує, що Семочко має 8 родичів із підозрами на громадянство РФ[2].

3 жовтня 2018 року НАБУ відкрило справу про незаконне збагачення стосовно Семочка.[4]

4 жовтня 2018 на сайті bihus.info розміщено статтю, що Київське СБУ у травні 2018 (під керівництвом Семочка) вимагало оригінал аудиту ПриватБанку, екс-власник якого Геннадій Боголюбов — друг родини Семочка.[5]

16 жовтня, через два тижні після виходу розслідування «Розвідкою по нирках», Семочко виступив у програмі «Стежками війни» на телеканалі ZIK, де 15 хвилин спростував факти з розслідування[6].

У квітні 2021 року Семочко виграв суд у bihus.info, що спростував[7] результати свого розслідування. Суд визнав сюжет Лесі Іванової для програми «Наші гроші» наклепом і дійшов висновку, що відсутні дані щодо причетності Семочка до хабарництва або про незаконність перевірок ГУ КЗЕ СБУ щодо постачальників медпрепаратів. Також суд не знайшов підтвердження інформації про наявність у членів сім'ї Семочко майна на $8 млн, бізнесу в тимчасово окупованому Криму й російських паспортів[8].

Після цього депутат Бужанський запропонував забрати премію «Честь професії», яку було видано журналістці Лесі Івановій за це розслідування.[9]

Суспільний резонанс[ред. | ред. код]

Як заявила блогер Лариса Волошина: «Президент, голова СБУ, голова зовнішньої розвідки, члени парламентського комітету та його члени. Спроба перевести ситуацію у площину корупції є нічим іншим, як намаганням приховати від суспільства стан, в якому знаходиться безпека країни. Я зараз не стверджую про вину чи невинність пана Семочка. Єдине, що цікавить, так це відсутність реакції, яка б свідчила, що хвора система намагається очиститися, що у України є спецслужби, що національна безпека — то не порожнє гасло».[10]

Уповноважений Президента України у справах кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв в інтерв'ю телеканалу «Прямий» заявив: «Я не хочу стверджувати, що Семочко — святий чи ні, але це ж публічна дискредитація нашої Зовнішньої розвідки. Ми ж всі розуміємо, що 90 % гучних справ закінчуються просто нічим». Також він нагадав, що «на момент окупації, на території Криму було 1619 співробітників СБУ, з них 87 % виявилися зрадниками… 212 залишилися відданими присязі, серед них Семочко».[11]

Російські паспорти[ред. | ред. код]

В матеріалі BIHUS Info від 16 березня 2023 року йдеться, що сім'я Семочко мають паспорти громадян Росії, що підтвердив лист запит, до СБУ.[12]

Звільнення[ред. | ред. код]

12 квітня 2019 року Указом Президента Порошенка звільнений з посади.[13][14] 23 травня 2019 року Семочко подав позовну заяву до суду, у якій стверджував незаконність звільнення. Заяву було відхилено судом через прострочення місячного строку та відсутність доказів поважної причини, через яку заява не була подана вчасно.[15] Адвокати Семочка переконали суд у поважності прострочення терміну заяви, оскільки з 8 по 22 квітня Семочко був у лікарняній відпустці, після чого суд відкрив провадження у справі.[16] Згідно з ч. 4 ст 40 КЗпП України[17].

16 серпня 2021 року Семочко виграв суд і поновився на посаді заступника голови СЗР, Окружний адміністративний суд Києва задовольнив його позов[18].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Глава СБУ Киева и Киевской области судится с центральным аппаратом спецслужбы. kievvlast.com.ua (рос.). Процитовано 6 лютого 2018.
  2. ↑ а б Більшість родичів новопризначеного замголови Служби зовнішньої розвідки – з російськими паспортами. Drupal (укр.). Процитовано 19 травня 2019.
  3. ↑ ОРД: Російський шпигун в Службі зовнішньої розвідки України. ord-ua.com. Процитовано 19 травня 2019.
  4. ↑ НАБУ: стосовно першого заступника голови Служби зовнішньої розвідки відкрите провадження // Радіо Свобода, 03 Жовтень 2018, 20:02
  5. ↑ Під керівництвом скандального Семочка Київське СБУ вимагало оригінал аудиту ПриватБанку, екс-власник якого — друг Семочка // 4 жовтня 2018, Леся Іванова (автор розслідування про російські паспорти і мільйонну нерухомість родини Семочка}
  6. ↑ Інтерв'ю Семочка: скільки разів збрехав розвідник (фактчек) - Bihus.Info. Bihus.Info. 23 жовтня 2018. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 7 червня 2021.
  7. ↑ Журналістка проекту bigus.info Леся Іванова спростувала своє розслідування (uk-UA) , процитовано 8 вересня 2021
  8. ↑ "Бигус Инфо" проиграл суд Семочко: расследование против экс-разведчика признано клеветой. ВЕСТИ (рос.). 26 березня 2021. Процитовано 8 вересня 2021.
  9. ↑ Семочко выиграл суд у Бигуса: журналисты опровергли свое расследование против экс-разведчика — DSnews.ua. www.dsnews.ua (рос.). 16 квітня 2021. Процитовано 8 вересня 2021.
  10. ↑ Скандал в СБУ: зловісний сигнал // Газета «День», Лариса Волошина, 5 жовтня 2018, 23:05
  11. ↑ Мустафа Джемілєв розповів про зрадників в СБУ і про порожній піар правоохоронців
  12. ↑ СБУ підтвердила: у родичів ексрозвідника Семочка є паспорти рф (uk-UA) , процитовано 16 березня 2023
  13. ↑ Указ Президента України №-143/2019 від 12.4.2019
  14. ↑ Порошенко звільнив Семочка. РБК-Украина (рос.). Процитовано 16 серпня 2021.
  15. ↑ Рішення Єдиного Державного Реєстру Судових Рішень від 30.05.2019.
  16. ↑ Рішення Єдиного Державного Реєстру Судових Рішень від 13.06.2019.
  17. ↑ Ст. 40 КЗпП України про розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
  18. ↑ Семочко виграв суд і поновився на посаді заступника голови СЗР. РБК-Украина (рос.). Процитовано 16 серпня 2021.

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Семочко_Сергій_Олексійович&oldid=38895956