Напівпелагіанство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Семіпелагіанізм)
Перейти до: навігація, пошук

Напівпелагіанство (або семіпелагіанізм) — розповсюджена серед кальвіністських та деяких римо-катилицьких богословів назва такого напрямку в сотеріології як сінергізм. Вчення сінергізму було запропоновано прп. Іоаном Касіаном Римлянином, як поміркований погляд на взаємодію між Божою благодаттю та свободою людської волі, в протилежність крайнощам вчень Пелагія та Августина. Вчення преподобного Іоана Касіана було підтримано святим Вінсентом (Вікентієм) Лерінським, та єпископами Фаустом Регійським та Генадієм Марсельським. Найбільш активно цей погляд підтримувався церквами Південної Галії, звідки пішла одна з назв данної течиї - масселіанізм (від міста Марсель). Це вчення отримало офіційну підтримку на Арелатському соборі між 470 та 475 роками, де також було схвалено трактат Фауста Регійського "Про Божу благодать та свободу волі людини".

Проте через століття після смерті Іоана Касіана прихильники Августина отримали більшість в Західній Церкві, і сінергічне розуміння спасіння було оголошене єрессю під час Другого собору в Оранжі 529 року. Рішення собору були схвалені Папою Боніфацієм ІІ. З цього часу сотеріологія та антропологія Західної та Східної Церкви почали розвиватися різними шляхами.

Термін напівпелагіанство було вперше запропоновано до вжитку у другій половині XVI століття під час догматичних дискусій серед протестанів. Термін використовувася й продовжує використовуватися прихильниками вчення Августина, а пізніше Кальвіна для прив'язки сінергічного вчення Іоана Касіана до єретичного вчення Пелагія та обвинувачення сінергістів у єресі.

Література[ред.ред. код]

  • J. Pohle, Semipelagianism, in The Catholic Encyclopedia, Éd. Robert Appleton Company, New York, 1912.
  • Noël Duval, Jacques Fontaine, Paul-Albert Février, Jean-Charles Picard et Guy Barruol, Naissance des arts chrétiens, Éd. Ministère de la Culture/Imprimerie Nationale, Paris, 1991, ISBN 2-11-081114-5
  • Paul-Albert Février, Saints fondateurs et traditions hagiographiques in Le peuple des saints. Croyances et dévotions en Provence et Comtat Venaissin des origines à la fin du Moyen Âge, Académie de Vaucluse, / Éd. Aubanel, Avignon, 1987 ISBN 2-906908-00-2

Джерела[ред.ред. код]