Церква Сент-Есташ (Париж)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Сент-Есташ (Париж))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Сент-Есташ
48°51′48″ пн. ш. 2°20′42″ сх. д. / 48.8633333333607780° пн. ш. 2.34500000002777798° сх. д. / 48.8633333333607780; 2.34500000002777798Координати: 48°51′48″ пн. ш. 2°20′42″ сх. д. / 48.8633333333607780° пн. ш. 2.34500000002777798° сх. д. / 48.8633333333607780; 2.34500000002777798
Тип споруди церква[1][2]
Розташування  Франція[1][2]Аль[2]
I округ Парижа
Початок будівництва 1532
Будівельна система Saint-Leu stoned
Стиль готика
Належність католицтво
Єпархія Паризька архідієцезія
Стан пам'ятка історії класифікованаd[1]
Адреса rue du Jourd (2)
Оригінальна назва фр. Église Saint-Eustache
Епонім Великомученик Євстафій Плакида
Присвячення Великомученик Євстафій Плакида
Вебсайт saint-eustache.org
Церква Сент-Есташ (Париж). Карта розташування: Франція
Церква Сент-Есташ (Париж)
Церква Сент-Есташ (Париж) (Франція)
Мапа
CMNS: Церква Сент-Есташ у Вікісховищі

Церква Сент-Есташ (фр. Église Saint-Eustache) — церква Святого Євстафія в 1-му окрузі французької столиці, поруч з колишнім Центральним ринком, нині кварталом Ле-Аль. Одна з останніх готичних церков Парижа; поєднує архітектуру готики з ренесансними формами та класичним фасадом. У храмі регулярно проходять органні концерти.

Опис[ред. | ред. код]

  • Довжина: 105 м.
  • Ширина (макс.):43,5 м.
  • Висота склепіння: 33,46 м.

Історія[ред. | ред. код]

Будівництво почалося в 1532 році за планом архітектора Лемерсьє, який взяв за приклад Собор Паризької Богоматері. Було зведено неф, північні капели і південний фасад. В XVII столітті добудовано південні капели та склепіння нави, — але вже під впливом стилю ренесанс. У XVIII столітті фасад було перебудовано за новою модою в стилі класицизму, заради чого було зруйновано перший проліт церкви з двома капелами.

Орган[ред. | ред. код]

Знаменитий орган церкви Сент-Есташ вважається найбільшим органом Франції, що перевершує розміри органів церкви Сен-Сюльпіс та Нотр-Дам-де-Парі. Орган налічує 8 000 труб. Сучасний варіант органу був змонтований в 1989 році, під час монтажу було використано частину труб старого інструменту.

Примітки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]