Сенцовський Володимир Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Володи́мир Іва́нович Сенцовський (Ященко) (* 22 липня 1952(19520722), с. Носелівка Борзнянського району Чернігівської області) — український письменник, журналіст.

Член Національної спілки письменників і Національної спілки журналістів України.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився на Чернігівщині. Вищу освіту здобув 1973 року — закінчив філологічний факультет Ніжинського педінституту імені М. В. Гоголя.

Викладав рідне слово в сільській школі, понад 30 років працював у журналістиці. Редагував райгазету «Вісті Борзнянщини».

Творчість[ред.ред. код]

Вірші й оповідання почав друкувати ще студентом. Перша книжка Володимира Сенцовського побачила світ у видавництві «Веселка» 1983 року й називалася «Хлоп'ята з тополиної вулиці». Потім були «Оленка не хоче спати» (1988), «Дивень-ранок» (1993), «Зелена неділя», «У затінку серця» та «Привези мені, тату, сонце» (1994), «Лицар і Попелюшка» (1996), «Любов моя — футбол» (1996), «Забілина альтанка» (1997), «Борзенка» (1998), «Тихий берег, шум ласкавих хвиль» (2004), «Несуть лелеки у дзьобах веселку», «Дванадцять місяців» (2005), «…І мої у синій маєчці літа» (2007), «Повість про велике кохання, яку я ще напишу…» (2008), «Народження Ікара» (2009).

У творчості Володимира Сенцовського домінує дитяча тематика, він автор оповідань, казок, віршів.

Мешкає у м. Борзна Чернігівської області.

Нагороди, відзнаки[ред.ред. код]

Лауреат VI Загальнонаціонального конкурсу «Українська мова — мова єдина» (2005); обласної літературної премії імені Б. Грінченка; обласної премії імені Михайла Коцюбинського (2013).

Джерела[ред.ред. код]