Сеньків (Козівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Сеньків
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Козівський район
Рада/громада Потіцька сільська рада
Код КОАТУУ 6123087150
Облікова картка Сеньків 
Locator Dot2.gif
Розташування села Сеньків
Основні дані
Населення 58
Територія 0.015 км²
Густота населення 3866.67 осіб/км²
Поштовий індекс 47640
Телефонний код +380 3547
Географічні дані
Географічні координати 49°29′26″ пн. ш. 25°06′19″ сх. д. / 49.49056° пн. ш. 25.10528° сх. д. / 49.49056; 25.10528Координати: 49°29′26″ пн. ш. 25°06′19″ сх. д. / 49.49056° пн. ш. 25.10528° сх. д. / 49.49056; 25.10528
Середня висота
над рівнем моря
300 м
Водойми Сеньківський став
Відстань до
районного центру
10 км
Найближча залізнична станція Козова
Відстань до
залізничної станції
10 км
Місцева влада
Адреса ради 47613, с.Потік, вул. Нижня Перия, 8
Карта
Сеньків is located in Україна
Сеньків
Сеньків
Сеньків is located in Тернопільська область
Сеньків
Сеньків

Се́ньків — село Козівського району Тернопільської області. Розташоване на заході району та підпорядковане Потіцькій сільраді.

Населення — 45 осіб (2007).

Назва походить від імені пана, у володіннях якого знаходилось село.

Рельєф[ред.ред. код]

Клімат[ред.ред. код]

Загальні риси клімату Козови характеризуються річним ходом основних метеорологічних елементів (температура, опади). Середня температура місяця липня становить 18,1°С, а січня — −4,9°С. Амплітуда річних коливань температури становить 23°С, що свідчить про помірну континентальність клімату. Середні річні температури коливаються у межах 6,8 та 7,3°С в залежності від років.

В середньому за рік у селищі випадає від 648 до 655 мм опадів. У порівнянні на метеостанціях Шумляни спостерігається від 686 до 692, Кременець від 592 до 597. Цей показник залежить від таких чинників як висота та форми рельєфу. Наприклад навітряні схили, особливо західні, навіть незначних підвищень отримують більше опадів, ніж закриті долини і улоговини.

На території селища можна виділити чітко два періоди: теплий і холодний. Теплий період характеризується температурами вище 0 °С. Він починається приблизно з десятих чисел березня і аж до двадцятих чисел листопада. Це в районі 250–260 днів. Період із більш вищими температурами (в середньому 4-6 °С) становить від 200 до 210 днів. Припинення приморозків весною у середньому наступає наприкінці квітня. Теплий період складається з весняного, літнього та осіннього [23]. Весна на території селища починається у другій половині березня і закінчується в останній декаді травні. У березні додатні температури появляються досить повільно. У першій декаді квітня спостерігається перехід температури через відмітку у 5°С, а в його третій декаді — і через 10°С. Разом з тим для квітня і травня характерні повернення холоду, що супроводжується морозами та приморозками.

Літній сезон обмежується датами весняного і літнього переходу температури через 15 °С, і охоплює три календарні місяці: червень, липень і серпень. Близько 40 днів літнього сезону мають середню добову температуру повітря вище 20 °С. Абсолютний максимум в окремі роки в Козові становив до +33 — +37 °С у червні та липні. У літній період випадає найбільша кількість опадів. Загальна їх сума за три місяці може досягати 40 — 50% від річної норми. Опади мають переважно зливовий характер, що дуже добре простежується наприкінці червня та на початку липня. Посушливих днів спостерігається влітку дуже мало.

Холодний період. Осінь наступає в першій декаді вересня і закінчується наприкінці листопада. В осінній період нараховується приблизно 30 днів із середньою добовою температурою від +10 до +20 °С. Найбільш ранні приморозки можливі у другій половині вересня. Протягом листопада простежується помітне зниження температури повітря.

Зима у селищі коротка (103–108 днів) і м'яка. Середньомісячна температура коливається в межах: в грудні −3,6, у січні −8,2 °С. Абсолютний мінімум у січні може опускатись до позначки у — 32 — −36 °С. У середньому стійкий сніговий покрив утворюється у другій декаді грудня та лежить до середини березня, після чого повністю зникає. Максимуму висота снігового покриву досягає у січні і становить 8—12 см, в окремих ділянках до 30 см. Протягом холодного періоду в Сенькові спостерігається не більше 7—13 днів з хуртовиною, що істотно впливає на висоту снігового покриву.

Поверхневі води[ред.ред. код]

Через Сеньків протікає річка Ценівка. Також, перша притока Коропця бере початок між селами Ясне та Сеньків, біля позначки висоти 395 м. Друга біля села Геленків, на південь від позначки висоти 392 м. Далі ці притоки впадають у Козівський став, де від нього тече вже сама річка. Річка протікає від північного — заходу, через центральну частину селища до південного — сходу на село Йосипівка.

Органічний світ та ґрунтовий покрив[ред.ред. код]

Особливості географічного районування області у поєднанні з оригінальними фізико-географічними умовами зумовили особливості місця регіону в системі геоботанічного районування Європи. За офіційно прийнятими сьогодні геоботанічним районуванням України територія Сенькова має таке положення:
Область — Європейська широколистянолісова. Провінція — Східноєвропейська. Підпровінція — Західноукраїнська. Округ — Тернопільський (Західноподільський). Район — Тернопільський.

Степова рослинність у природному вигляді на території Козови не збереглася. Під впливом діяльності людини майже всі степи розорані. Нерозорані ділянки ж зазнали техногенних змін. Лиш де-не-де темніють окремими острівками ліси, і рідко можна зустріти справжній степ.

Степове різнотрав'я представлене барвінком, тонконігом, пирієм, чебрецем, кропивою, конюшиною, молочаєм, ромашкою польовою, подорожниками, полином, волошкою, маками польовими, очеретом, комишем, барвінком, первоцвітом, пролісками, незабудками, нечуйвітром, вовчими ягодами, воронячим оком.

Серед дерев наявні: липа, береза, тополя, клен, бук, дуб, граб, осика, ялина, ялиця, явір, модрина, сосна, лісовий горіх, каштан, верба козяча, верба плакуча, яблуні, груші, вишні, черешні, обліпиха, горобина; серед кущів — шипшина, терен, гліб, калина.

Згідно із зоогеографічним поділом (Щербак, 1988), територія Козови знаходиться у межах Борельної Європейсько-Сибірської під області Європейсько-Західносибірської провінції Східноєвропейського округу, району мішаного лісу і лісостепу та, переважно належить до ділянки Східноєвропейського листяного лісу й лісостепу, Дністровсько-Дніпровської дільниці.

Тварини сенькова є надзвичайно різноманітними за зовнішнім виглядом, внутрішньою будовою, способом життя, особливостями пристосування до навколишнього середовища. Тому виділяють ссавців, птахів, плазунів, комах. Найчисельнішими представниками тваринного світу є комахи. Насправді вони дуже маленькі і ми їх рідко помічаємо, проте це не означає, що їх немає. Вони представлені мурахами, комарами, колорадськими жуками, стрибунцями, осами, бджолами, джмелями, метеликами, гусеницями, косариками, шершнями, бабками. Серед плазунів поширені - гадюка звичайна, вужі, ящірки; серед земноводних — зелені жаби, ропухи, кумки, часничниця звичайна, тритони. Серед членистоногих — павуки, мокриці, стоніжки, сороконіжки скорпени. Ссавці представлені таким як заєць сірий, лисиця звичайна, кабани, козулі, дикі кози, ондатри, видра, куниці, кроти, тхори, горностаї, ласка, білки, польові миші, соні, бурозубки, їжак, серед птахів — горобці, ластівки, яструби, дятли, ворони, синиці, сороки, солов'ї, вільшанка, мухоловки, плиски, снігурі, чиж, зяблик, шпаки, крук, лелека білий, сорокопуди, дрозди, корольки, сови, куріпки, перепілки, соколи та інші.

Розташування у Сенькові ставка і річки веде за собою різноманіття риб і рослин у водоймах і біля них. Найчисленніші, хоч і не помітні рослини у водоймах — водорості. Вони вкривають всю прибережну ділянку ставка, деякі з них досить густі. У деяких місцях ставка і річки спостерігається цвітіння водоростей, де утворюється густа зелена паста. У верхів'ї річки, де швидкість води невелика утворюється ряска. Це квіткова рослина, яку поїдають водоплаваючі птахи. Значне поширення мають також комиш озерний, пухирник звичайний, стрілолист звичайний, рдесник пронизанолистий, частуха подорожникова, калюжиця. У північній частині ставка значне поширення має очерет, а у східній — верба плакуча.

Тварини водойм представлені не меншим різноманіттям. Серед риб поширені короп, карась, лящ, щука, судак, плітка, йорж, піскарі, окунь, товстолобик. Серед дрібніших тварин — раки, гіллястовусі рачки або водяні блохи, циклопи, жабурниця, ставковики, котушки, лужанки, жаби, ропухи. Серед птахів — крижень, лебеді, лиска, норці, кулики, сіра чапля, мартин звичайний, бугай, очеретянка чагарникова.

Серед тварин, які поширені в Козові, до Червоної книги України занесені такі тварини: соня садова, тхір степовий, шуліка рудий, сичик-горобець, горностай, видра річкова, жаба прудка, бабка, кошеніль польська, бражник мертва голова, хоботник джмелевидний, стягівка малинова, стягівка голуба, махаон, мнемозина, пістряка лето, переливниця велика.

Ґрунтовий покрив Сенькова формувався протягом верхнього плейстоцену та голоцену внаслідок взаємодії речовинних компонентів, які складають ландшафтну оболонку планети. Процес ґрунтоутворення можна сформувати так: ґрунти утворені під дією живих організмів (рослин, тварин, мікроорганізмів) на материкову породу у різних умовах клімату та рельєфу.

Для переважної більшості ґрунтів на території селища материковою породою є леси і лесовидні суглинки, які містять до 12—14% карбонатів кальцію. Загалом ґрунти є середньо суглинистими із помірним вмістом крупного та середнього пилу, мулу, що сприяє покращенню водно — повітряних властивостей ґрунтів, збільшення їх вбирної здатності та гумусованості.

На території Сенькова наявні два типи ґрунтів:
1. Чорноземи опідзолені і чорноземи опідзолені оглеєні-займають північно-західну, північну та північно-східну частину. Чорноземи опідзолені поєднують собі ознаки чорноземних і сірих опідзолених ґрунтів. Ознаки перших полягають у добрій і глибокій (до 80—90 см) гумусованості профілю, других — у слабкому перерозподілі по профілю мулистих часточок. Ці ґрунти сформовані, здебільшого, на лесах, які рідко підстилаються пісками, глинами, крейдо-мергелями. Для них характерні такі форми видимих карбонатів як прожилки, дутики, журавлики. Чорноземи опідзолені добре агреговані, особливо мікроагреговані. Кількість агрономічно-цінних агрегатів становить 52—72%, а тому щільність їх невисока, вони пористі і мають добрі водні властивості. Вони містять близько 4% гумусу, який поступово зменшується з глибиною до 0,5% в межах 100–110 см.

2. Темно-сірі опідзолені — займають західну, центральну, східну і південну частину. Їхній профіль чітко диференційований за підзоленим типом. У ньому виділяють такі генетичні горизонти: гумусовий слабо елювіальний зернисто-грудкуватої слабо плитчастої структури зі слабо помітною присипкою SiO². Під ним залягає гумусово-іллювіальний горизонт темно-сірий, щільний, горохуватий, грані структурних окремостей припудрені SiO². За гранулометричним складом ці ґрунти середньо суглинкові з чітким перерозподілом по профілю глинистої фракції. В них ґрунтах міститься близько 3% гумусу, а його запаси в гумусованому шарі коливаються від 160 до 220 т/га.

Темно-сірі опідзолені ґрунти сприятливі для всіх сільськогосподарських культур і плодово-ягідних насаджень, які районовані в лісостеповій зоні. Родючість їх вища ніж сірих та ясно-сірих лісових і наближається до родючості чорноземних ґрунтів, але для їх підтримання теж необхідне внесення органічних та мінеральних добрив і, в меншій мірі, вапнування.

Населення[ред.ред. код]

Місцева говірка належить до наддністрянського говору південно-західного наріччя української мови.

Джерела[ред.ред. код]