Сенюк Віталій Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сенюк Віталій Дмитрович
UA-OF2-CPT-GSB-H(2015).png Капітан
Загальна інформація
Народження 8 липня 1971(1971-07-08)
Острівець, Івано-Франківська область
Смерть 14 січня 2017(2017-01-14) (45 років)
Новоолександрівка, Луганська область
поховання: 
Університет Ачинське ВАТУ
Військова служба
Роки служби 1991—2010, 2014—2017
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
24 ОМБр 1.png
 24 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
помічник начальника штабу — начальник розвідки механізованого батальйону
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

Віта́лій Дми́трович Сенюк (нар. 8 липня 1971, с. Острівець, Городенківський район, Івано-Франківська область, Україна — пом. 14 січня 2017, с. Новоолександрівка, Попаснянський район, Луганська область, Україна) — українській військовослужбовець, капітан Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Віталій Сенюк народився 1971 року в селі Острівець на Городенківщині. 1986 року закінчив Коломийську середню школу № 3.

1992 року закінчив Ачинське військове авіаційне технічне училище (м. Ачинськ, РФ) за спеціальністю «старший технік літаків». Мешкав за місцем служби — у Чорткові, Коломиї, останні роки проживав із сім'єю в Івано-Франківську. 20 років віддав військовій службі, служив на посадах офіцерського складу, 2010 року вийшов на пенсію. Захоплювався полюванням, рибальством, подорожами, ковальством. В рідному Острівці є велика кована брама, зроблена його руками. Відвідував протестантську Церкву.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України 5 вересня 2014 року призваний за мобілізацією Івано-Франківським МВК як доброволець. Хоча Віталій переніс складну операцію на спинному мозку, але не зміг лишатися осторонь. З 2014 року брав участь в антитерористичній операції на Сході України у складі 24-ї Залізної бригади. Пройшов бої в районі Зеленопілля, Лутугиного, звільняв Лисичанськ, обороняв Попасну. З 20016 року — на військовій службі за контрактом. Ніколи не відсиджувався в штабі, у «гарячих точках» війни завжди був разом із своїми солдатами.

Капітан, помічник начальника штабу — начальник розвідки механізованого батальйону 24-ї окремої механізованої Залізної бригади імені князя Данила Галицького, в/ч А0998, м. Яворів.

Загинув 14 січня 2017 року близько 15:30 неподалік села Новоолександрівки Попаснянського району Луганської області під час виконання бойового завдання. Військовий автомобіль був обстріляний терористами з ПТРК. Внаслідок прямого влучення протитанкової керованої ракети капітан Сенюк від множинних осколкових поранень загинув на місці, ще один офіцер (молодший лейтенант) дістав тяжке поранення[1][2].

19 січня з Віталієм Сенюком прощались в Івано-Франківську. Похований на Алеї Слави міського кладовища у с. Черніїв[3].

Залишилися батьки, молодший брат, дружина Ірина та троє дітей: старший Владислав, 22-річна Юлія та 9-річний Ілля.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]