Зятківський договір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зятківський договір
Договір між командуванням УГА та керівництвом Добровольчої армії
Генерал-майор Яків Слащов і генерал-чотар Мирон Тарнавський. Сторони, які підписали Зятківський договір між ЗСПР і УГА.jpg
Тип договору двостороння угода
Підготовлений початок листопада 1919 року
Підписаний
- місце
6 листопада 1919 року
залізнична станція Зятківці, Гайсинський повіт, Подільська губернія
(нині Гайсинський район. Вінницька область Україна).

Договір між командуванням Української Галицької армії та керівницвом Добровольчої армії 1919 року або Зятківський договір — угода про перемир'я і військовий союз між Українською Галицькою армією як збройними силами Західної області Української Народної Республіки та військовими формуваннями білогвардійців (Добровольчою армією), укладений 6 листопада 1919 року.[1]

Спочатку був підписаний сторонами 6 листопада 1919 року на залізничній станції Зятківці Гайсинського повіту Подільської губернії. Повторне підписання відбулося в Одесі 17 листопада. Від Галицької армії під договором поставив підпис її головнокомандувач генерал-чотар Мирон Омелянвич Тарнавський, від Білого руху — командир 4-ї піхотної дивізії Збройних сил Півдня Росії генерал-майор Яків Слащов (6 листопада) і «главноначальствующий» Новоросійської області генерал-лейтенант Микола Шилінг (17 листопада).

Згідно з угодою, УГА в повному складі з тиловими частинами переходила в розпорядження головнокомандувача Збройними силами Півдня Росії генерал-лейтенанта Антона Денікіна і в підпорядкування генерала Шиллінга. Уряду ЗУНР пропонувалося «до визначення майбутнього місцезнаходження» переміститися в Одесу. Підписання даного документа і укладення головою Директорії Симоном Петлюрою угоди з польським урядом у Варшаві (згідно з яким східний кордон Польщі повинен був проходити по річках Збруч і Горинь) привели до розколу в політичному керівництві України і фактичному розірванню Акту Злуки між ЗУНР і УНР від 22 січня 1919 року.[2]

В українській історіографії підписання договору вважається одним із ключових подій «листопадової катастрофи» в історії Української Народної Республіки, його оцінки є вкрай суперечливими.[3]

Передумови[ред. | ред. код]

Переговори та підписання[ред. | ред. код]

Наслідки[ред. | ред. код]

Оцінки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Соляр І. Український політикум у другій половині 1919 — першій половині 1920 рр.: консолідація чи конфронтація? // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність.. — Львів: НАН України, Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича, 2009. — Вып. 18. Західно-українська народна республіка: До 90-річчя утворення. — С. 314—326.
  2. Соляр І. Український політикум у другій половині 1919 – першій половині 1920 рр.: консолідація чи конфронтація? // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність.. — Львів : НАН України, Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича, 2009. — Вып. 18. Західно-українська народна республіка: До 90-річчя утворення. — С. 314-326.
  3. Яценко О. Діяльність кооперації Поділля під час білогвардійської навали (друге півріччя 1919 р.) // Сіверянський літопис : всеукраїнський науковий журнал. — 2010. — Вып. 2. — С. 157-165.

Джерела та література[ред. | ред. код]