Серафим (янгол)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Серафими)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Серафим (івр. שׂרף‎)
Vrubel Seraph Pushkin.jpg

"Шестикрилий серафим" (М. А. Врубель, 1905)
Значення імені: «палити», «спопеляти»
Ім'я на інших мовах:
лат. seraphi[m]; дав.-гр. σεραφίμ
Атрибути: вогненний меч
Характерні риси: шість крил, від одного до 16-ти ликів

Серафи́м — в християнській традиції найвищий ангельський чин, найбільш наближений до Бога[1].

Згадки у Біблії[ред. | ред. код]

Серафими
(Віктор Васнецов, 1885—1896 роки)
Серафим. Зображення в Соборі Святої Софії, Стамбул

У Біблії слово «Серафим» згадується два рази у книзі пророка Ісаї.

« Серафими стояли зверху Його, по шість крил у кожного: двома закривав обличчя своє, і двома закривав ноги свої, а двома літав…І прилетів до мене один з Серафимів, а в руці його вугілля розпалене, яке він узяв щипцями з-над жертовника. »

Іс. 6

Давньоєврейське слово «Сараф» має кілька значень[2]:

  • палаючий, вогненний
  • змій, літаючий змій, змієподібна блискавка
  • літаючий дракон або грифон.

Ці значення використовуються в наступних місцях Священного писання:

  • «І послав Господь на народ отруйних зміїв, які жалили народ»(Чис. 21:6)
  • «І сказав Господь до Мойсея: зроби собі змія і вистав його на прапор»(Чис. 21:8)
  • «Не радуйся, земле филистимська, що зламане жезло, який вражав тебе, бо з кореня зміїного вийде гаспид, і плодом його буде летючий дракон»(Іс. 14:29)
  • «Аспіди та летючі змії»(Іс. 30:6)

Це ж слово застосував пророк Ісайя до істот, які йому явилися: « І прилетів до мене один з Серафимів, а в руці його вугілля розпалене, яке він узяв щипцями з-над жертовника.» (Іс. 6:6) Псевдо-Діонісій Ареопагіт у своєму творі «про небесну ієрархію» повідомляє про серафимів наступне:

… що стосується до найменування Серафимів, то воно ясно показує невпинне та повсякчасне їхнє прагнення до Божественного, їхню гарячковість та швидкість, їхню палку, постійну, неослабну та неухильну стрімкість, — також їхню здатність дійсно возводити нижчих в горішні, пробуджувати та запалювати їх до подібного жару; так само як означає здатність, опалюючи й спалюючи, таким чином очищати їх, — завжди відкриту, невгасиму, постійно однакову, світлоподібну та просвітлювальну силу їх, яка проганяє та нищить будь-яке затьмарення[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Макарій Преподобний, коментуючи книгу «Про небесну ієрархію», зазначив, що Псевдо-Діонісій описував першу ієрархію в зворотному порядку, "йдучи знизу вгору, бо серафими треті, херувими другі, а престоли перші ". Проте думка необґрунтована: наступні за першою тріадою чини як в заголовках, так і в описах написані у прямому порядку.
  2. Енциклопедія Кольєр
  3. Псевдо-Діонісій Ареопагіт. «Про небесну ієрархію»