Сербинівці (станція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станція Сербинівці

Жмеринка — Гречани
Південно-Західна залізниця
Жмеринська дирекція
Сербинівці

Вид на станцію з вікна поїзда.
49°05′58″ пн. ш. 27°53′44″ сх. д. / 49.09963720002777166° пн. ш. 27.89570160002777754° сх. д. / 49.09963720002777166; 27.89570160002777754
Рік відкриття 1873 (146 років)
Код станції ?
Код «Експрес-3» ?
Послуги Квиткова каса Оформлення багажу
Сербинівці на Вікісховищі

Серби́нівці — проміжна станція 5-го класу Південно-Західної залізниці (Україна), розміщена на дільниці Жмеринка — Гречани між зупинними пунктами Дубки (відстань — 3 км) і Стодульці (6 км). Відстань до ст. Жмеринка — 20 км, до ст. Гречани — 86 км.[1][2]

Розташована на межі сіл Сербинівців та Слободи-Межирівської.

Відкрита 1871 року.[3]

Станція Сербинівці 02.jpg

Історія[ред. | ред. код]

Будівництво залізниці у напрямку Жмеринка — Підволочиськ йшло інтенсивно: це був важливий стратегічний напрямок. Станцію Сербинівці збудовано у 1873 році з військовою рампою, водозабірним озером, трьома під'їзними навантажувально-розвантажувальними майданчиками, системою сигналізації та зв'язку для виконання маневрових робіт.

Зі слів дорожнього майстра Швидкого Леонтія Григоровича, у 19181922 роках, коли часто змінювались кольори військових, відступаючі підривали і розбирали у спішному порядку рейки, шпали, стрілочні переводи, щоб інша влада не скористалася залізницею для себе. Наступаючі ж під дулами гвинтівок вимагали налагодити залізничне сполучення. Залізничники пропускали ешелони, коли рейки пришивали до 3-4-х шпал.

Самі залізничники ділять себе на шляховиків і руховиків. Шляховики підтримують залізничну колію в технічно-робочому стані, вчасно замінюють шпали, підбивають під них баласт, стежать, щоб не було розширення чи звуження колії, щоб безвідмовно працювали стрілкові переводи, інше. Вправні робітники працювали на цьому околодку: Павло Кирисюк, Василь Скальський, Петро Любчак, інші.

Дорожній майстер Леонтій Григорович Швидкий, проїжджаючи в звичайному пасажирському вагоні, міг точно визначити дефекти залізничної колії. В той час дефектоскопа ще не було. З часом його перевели в Жмеринку старшим дорожним майстром дистанції, а згодом забрали на будівництво залізниці Москва- Донбас. Згадуючи, він казав: «Коли прибув, застав 8 дорожних майстрів, потім перевів їх у бригадири і залишився сам». Після завершення цього будівництва був посланий на нову будову колії Рава-Руська — Пархач. Тут його з сім'єю застала війна.

Протягом 50-60 років на станції інтенсивно працював буряко-приймальний пункт. З оточуючих сіл сюди вивозили цукросировину, тут її кагатували і відправляли залізницею на цукрові заводи. В західній частині рампи заготовляв свою продукцію засолочний пункт. Помідори, огірки, капусту у бочкові тари вагонами відвозили міським споживачам. Завантажене було й багажне відділення станції. Чисельність залізничників у селі була чимало. Хто працював на станції Сербинівці, хто у Жмеринці.

Професія залізничника у селі завжди була авторитетною. Колишній начальник Сербинівської станції Зелінський Е.Ф. тривалий час працював провідним спеціалістом у Жмеринському відділенні залізниці, а випускник Жмеринського профтехучилища Броніслав Олексійович Тихолаз очолював Жмеринське ПТО. Робітник колії Щерба В. десятки років очолював Жмеринський відділ робітничого забезпечення. Сумлінно виконували службові обов'язки також начальник станції Терех О.М., чергові по станції Микола Слободянюк, ваговик багажного відділення Бадюк А.І.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Антонюк М. П. Через віхи історії: Краєзнавчі нариси. — Вінниця: О.Власюк, 2004. — 573 с. — стор. 172–174

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000 — К.: ДНВП «Картографія», 2008 — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7
  2. Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 1.10.2019) Page white excel.png(рос.) Архівовано з першоджерела 06.10.2019.
  3. Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В 2-х кн. — М. : Транспорт, 1981. (рос.)