Сербиченко Олександр Калістратович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сербиченко Олександр Калістратович
Сербиченко Олександр Калістратович.tif
Народився 17 (29) листопада 1890
Люботин, Харківська губернія, Російська імперія
Помер 14 січня 1938(1938-01-14) (47 років)
СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Ukrainian Soviet Socialist Republic (1919-1929).svg Українська РСР
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Національність українці
Діяльність державний діяч
Членство Всеросійський центральний виконавчий комітет
Партія ВКП(б)

Олександр Калістратович Сербиченко (17 (29) листопада 1890(18901129), місто Люботин Харківської губернії, тепер Харківської області — розстріляний 14 січня 1938) — радянський партійний і державний діяч. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в березні — квітні 1920 р. Член ЦК КП(б)У в грудні 1925 — червні 1933 р. Член Оргбюро ЦК КП(б)У в грудні 1925 — листопаді 1927 р. Кандидат у члени Політбюро ЦК КП(б)У в листопаді 1927 — червні 1933 р. Член ВУЦВК.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 17 (29) листопада 1890 року в родині робітника-залізничника. У 1903 році закінчив Крюківське земське училище.

Трудову діяльність розпочав у 1903 році робітником лісопильного заводу в місті Кременчуці, вів підпільну революційну роботу.

Член РСДРП(б) з 1907 року.

З 1916 року — робітник Харківських вагонних майстерень. Після Лютневої революції 1917 — член Харківської міської ради робітничих і солдатських депутатів, член Харківського комітету РСДРП(б).

У березні — квітні 1918 року — народний комісар шляхів Радянської України. У 1918 році був членом Ліквідаційної комісії виконавчого комітету Харківської губернської ради.

У 1918 році — член комісії Народного комісаріату шляхів РРФСР із підвищення продуктивності праці на залізниці; голова Курського міського комітету РСДРП(б), голова Курського губернського революційного трибуналу. Потім — на підпільній роботі в місті Харкові.

У 1919 році — заступник голови виконавчого комітету Харківської губернської ради. У 1919 — лютому 1920 року — голова Іванківського районного комітету КП(б)У міста Харкова, голова виконавчого комітету Іванківської районної ради міста Харкова.

У лютому 1920 — березні 1921 року — заступник голови виконавчого комітету Харківської губернської ради і завідувач відділу управління виконкому Харківської губернської ради.

У березні — липні 1921 року — заступник народного комісара внутрішніх справ Української СРР.

У липні 1921 — травні 1922 року — голова виконавчого комітету Кременчуцької губернської ради. Голова Кременчуцької губернської економічної наради.

У липні — вересні 1922 року — заступник голови виконавчого комітету Харківської губернської ради.

У вересні 1922 — вересні 1924 року — голова виконавчого комітету Полтавської губернської ради.

У 1924 — червні 1925 року — слухач Курсів при ЦК КП(б)У.

У червні 1925 — 25 лютого 1933 року — заступник голови Ради народних комісарів Української СРР.

У 1933—1934 роках — уповноважений Народного комісаріату шляхів СРСР.

У 1934—1935 роках — торговий представник СРСР в Австрійській Республіці.

У 1935 — серпні 1937 року — заступник голови виконавчого комітету Сталінградської обласної ради.

29 серпня 1937 року заарештований органами НКВС. Розстріляний. Посмертно реабілітований у 1960 році.

Література[ред. | ред. код]

  • Лозицький В. С. Політбюро ЦК Компартії Україны: історія, особи, стосунки (1918—1991), Київ, Генеза, 2005

Посилання[ред. | ред. код]