Сербія (в'язниця)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сербія
втрачена споруда і prison for womend
Więzienie kobiece Serbia w Warszawie.jpg

52°14′45″ пн. ш. 20°59′23″ сх. д. / 52.245869440028° пн. ш. 20.98977222002777765° сх. д. / 52.245869440028; 20.98977222002777765Координати: 52°14′45″ пн. ш. 20°59′23″ сх. д. / 52.245869440028° пн. ш. 20.98977222002777765° сх. д. / 52.245869440028; 20.98977222002777765
Країна Flag of Poland.svg Польща
Розташування Варшава

Сербія. Карта розташування: Польща
Сербія
Сербія
Сербія (Польща)
Комплекс в'язниць «Павяк», 1864 рік. Будівля Сербії — найперша зліва
Пам'ять про «Сербію» — меморіальна плита, відкрита у 1965 році

«Сербія» — відділення жіночої частини комплексу в'язниці «Павяк», розташованої в 1835—1944 у Варшаві.

Історія[ред. | ред. код]

Будівля в'язниці «Сербія», ймовірно, зведена в 1830—1835 роках з метою відкриття в цьому приміщенні кримінальної в'язниці для жінок. Після 1863 року тут розміщувалася політична в'язниця для жінок, серед яких там перебувала і педагог, польська політична діячка Марія Кошутська.

У 1877—1878 роках, під час російсько-турецької війни (т. зв. сербської війни) у будівлі в'язниці розміщувався військовий госпіталь. Від нього походить назва тюремного відділення. Мешканці Варшави зазвичай називали Павяком увесь тюремний комплекс, тоді як власне «Павяк» — це чоловіче відділення в'язниці, а «Сербія» — жіноче відділення[1].

У 1939—1944 роках будівлю «Сербії», разом із усім комплексом «Павяк», зайняло гестапо. За плануванням, приміщення в'язниці «Сербія» було розраховане на 250 місць, але під час окупації кількість ув'язнених тут жінок сягала 800 осіб[1].

21 серпня 1944 року німці підірвали тюремний комплекс «Павяк», в тому числі й будівлю «Сербії»[2].

Після завершення Другої світової війни тюремний комплекс «Павяк» не відбудовували. Цю територію частково використали для будівництва вулиці Юліана Марчлевського (нині Алея Івана Павла ІІ).

Персонал[ред. | ред. код]

  • Людвіка Крисяк

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • У 1965 році на розі теперішньої алеї Івана Павла II та вул. Дзєльної у Варшаві було відкрито меморіальну плиту, яка вшановує місце, де розташовувалася «Сербія»[3].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Cztery lata ostrego dyżuru. Warszawa: Czytelnik. 1965. с. 15. 
  2. Za murami Pawiaka. Warszawa: Książka i Wiedza. 1972. с. 605. 
  3. Miejsca Pamięci na Woli. Część II. Warszawa: Urząd Dzielnicy Wola m.st. Warszawy. 2014. с. 17. ISBN 978-83-911262-4-0. 

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Encyklopedia Warszawy, pod. red. Bartłomieja Kaczorowskiego. Wyd. I, Wydawnictwo Naukowe PWN, Warszawa 1994, ISBN 83-01-08836-2, s. 623

Посилання[ред. | ред. код]