Сервус
Се́рвус (від лат. servus — слуга, раб, кріпак) — форма приятельського привітання чи прощання. Звертання «Сервус» використовується в багатьох регіонах Центральної та Східної Європи: нім. Servus, словац. Servus, словен. Serbus або Servus , серб. Serbus або Servus, хорв. Serbus або Servus, угор. Szervusz, пол. Serwus, рум. Servus, чеськ. Servus.
Етимологія[ред. | ред. код]
Вітання «сервус» походять від лат. servus — слуга, раб, кріпак — і є еліпсисом латинського виразу «servus humillimus, domine spectabilis», який означає «[Ваш] покірний слуга, [мій] шляхетний володарю». У сучасній інтерпретації цей еліпсис ближчий за змістом до виразу «до Ваших послуг».[1]
Уживання слова «сервус»[ред. | ред. код]
Використання цього привітання приблизно збігається з межами колишньої Австро-Угорської імперії. Особливо популярне в Австрії, Угорщині, Словаччині, Румунії (здебільшого в Трансильванії), а також у південних районах Німеччини (Баварія, Баден-Вюртемберг, Пфальц, середній та південний Гессен), північній Хорватії, східній Словенії (переважно словенської Штирії) та західній Україні (Галичині). Може рідко застосовуватися в Чехії та Польщі (де це вважається архаїзмом, і не вживається у звичайній мові). Це слово може використовуватися як привітання, привітання на прощання або як те і інше залежно від регіону та контексту[1]. У західній Україні було викорінене із вжитку радянською владою. Ще вживається, але рідко,[джерело?] у середовищі інтелігенції старшого покоління галичан.
Терміни і вислови, які походять від латинського «servus»[ред. | ред. код]
- Слуга слуг Божих (лат. Servus servorum Dei). Так підписувався замість належних йому титулів 64-й Папа Римський Григорій I[2]. Цей титул і підпис Папи Римські уживають дотепер.
- Слуга Божий (лат. Servus Dei) — термін, який застосовують у католицькій релігії для позначення померлої особи, відносно якої розпочато процес беатифікації. Хоча фактично насправді він може використовуватися в стосунку до будь-якого християнина.
- Сервілізм (від лат. servilis — рабський) — рабська, підлабузницька поведінка, принижування себе перед вищим чи сильнішим[3].
- Сервіс (від лат. servis — служити) : 1) обслуговування; 2) подача м'яча в тенісі.
- Сервіту́т (від лат. servitus — підпорядкованість, повинність) : 1) обмеження права користування чужою власністю, головно землею; 2) обмеження суверенітету однієї держави щодо її території на користь іншої[4].
- Бути на сервус — бути як рівний, за панібрата[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б wiktionary: servus
- ↑ Rudolf Fischer-Wollpert: Leksykon papieży. Kraków: Znak, 1996, s. 37-38.ISBN 83-7006-437-X.
- ↑ Сервілізм // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1720. — 1000 екз.
- ↑ Словник іншомовних слів. За ред. О. С. Мельничука. -К.: Гол. редакція УРЕ, 1974. — 776 с.
- ↑ Наталя Хобзей, Ксеня Сімович, Тетяна Ястремська, Ганна Дідик-Меуш. Лексикон Львівський: поважно і на жарт/ Вид. 2-е. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2012. — 852 с.