Сервій Сульпіцій Гальба (понтифік)
| Сервій Сульпіцій Гальба | |
|---|---|
| Народився |
невідомо Стародавній Рим |
| Помер |
199 до н. е. Рим |
| Громадянство | Римська республіка |
| Діяльність | давньоримський політик |
| Знання мов | латина |
| Посада | курульний едил |
| Термін | 209 рік до н. е. |
| Рід | Сульпіції |
| Батько | Сервій Сульпіцій Гальба |
| Мати | невідомо |
| Брати, сестри | Публій Сульпіцій Гальба Максим і Gaius Sulpicius Galbad |
| У шлюбі з | невідомо і невідомо |
| Діти | Сервій Сульпіцій Гальба |
Се́рвій Сульпі́цій Га́льба (лат. Servius Sulpicius Galba; ? — 199 до н. е.) — політичний діяч часів Римської республіки, курульний едил і понтифік.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з патриціанського роду Сульпіціїв. Син Сервія Сульпіція Гальби. Про його молоді роки відсутні відомості. Кар'єрі сприяв брат Публій Сульпіцій Гальба Максим, який у 211 році до н. е. першим серед Сульпіціїв Гальб став консулом.
У 209 році до н. е. обрано курульним едилом. У 205 році до н. е. був членом римського посольства на чолі із Марком Валерієм Левіном до пергамського царя Аттала I, який надав дозвіл перевести статую Великої Матері (Кібели) з міста Песінунта до Риму.
У 203 році до н. е. після смерті Квінта Фабія Максима Веррукоза кооптовано до членів колегії понтифіків. Помер Гальба у 199 році до н. е.
Родина[ред. | ред. код]
- Сервій Сульпіцій Гальба, претор 187 року до н. е.
Джерела[ред. | ред. код]
- Тит Лівій, Ab urbe condita 27, 21, 9.; 29, 11, 3.; 30, 26, 10.; 32, 7, 15. (лат.)
- Friedrich Münzer: Sulpicius 56). // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). Band IV A,1, Stuttgart 1931, Sp. 759. (нім.)