Сергійчук Володимир Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Володимир Іванович Сергійчук
професор Володимир Сергійчук
професор Володимир Сергійчук
Народився 13 березня 1950(1950-03-13) (67 років)
Пустоха, Ружинський район, Житомирська область
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Alma mater Київський державний університет ім. Т.Г.Шевченка
Галузь наукових інтересів історія
Заклад Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Хрест Івана Мазепи
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Особ. сторінка serhijchuk.unicyb.kiev.ua


CMNS: Сергійчук Володимир Іванович на Вікісховищі

Володи́мир Іва́нович Сергійчу́к (нар. 13 березня 1950, Пустоха, Ружинський район) — український історик, політик, письменник, професор, директор Центру українознавства Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка (20002007 рр.), академік АН ВШ України.

В 1982 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Народна армія на Україні в роки визвольної війни 1648 — 1654 (організація, озброєння, забезпечення)», а в 1992 — докторську «Українське козацьке військо в другій половині XVI — середині XVII ст.». Досліджує проблеми історії України, зокрема українського козацтва, розселення українців у світі, національних меншин в Україні, діяльності ОУН-УПА, внеску українців у розвиток світової науки і культури. Автор численних публікацій у періодиці.

Родина[ред.ред. код]

Народився 13 березня 1950 року в селі Пустоха (зараз село Прибережне, Ружинського району, Житомирської області. Українець. Батько Іван Мусійович (1916—1989) — колгоспник, мати Явдоха Федорівна (1914—2007) — колгоспниця, дружина Тетяна Григорівна (1955) — фармацевт, син Богдан (1972) — дипломат, син Григорій (1980) — молодший науковий працівник Інституту соціальної і політичної психології, дочка Тетяна (1982) — кореспондент Українського радіо.

Родина мешкає в місті Дубно.

Життєпис[ред.ред. код]

Вчився в Київському університеті імені Т. Шевченка, на факультеті журналістики (1967-1972), в Українській сільськогосподарській академії (19731977, заочне навчання).

1972-1987 — літпрацівник, завідувач відділу, редакції газети «Сільські вісті».

З 1987 — асистент, старший викладач, доцент, професор Київського університету ім. Т. Шевченка.

Академік АНВШУ (1996).

У березні 2014 року з'явилась інформація про те, що Володимир Сергійчук збирається судитися з людьми, які від його імені друкують підручники з викривленнням історією України. Про це історик заявив в коментарі  Gazeta.ua.

З'явилось повідомлення, що з середини лютого в російському Барнаулі на території Алтайського поліграфічного комбінату таємно друкують історію України для 10 й 11 класу українською й російською мовою. На обкладинці підручника для 10 класу намальований Богдан Хмельницький, для 11 класу – взяття Рейхстагу і Дніпрогес. Реквізити підручника такі: Володимир Iванович Сергiйчук. Історія України. Від найдавніших часів до сьогодення. – Харків: Основа, 2014 . – 268 с. УДК 94 ( 477 )

У підручниках розповідають, що Данило Галицький був недалекою людиною, який купився на порожні обіцянки Заходу. Наголошується, що Україна добровільно увійшла до складу Росії, а хто був проти – то були зрадники й агенти Ватикану. Ніби Ленін подарував українцям Новоросію, тому вони зобов'язані його шанувати і поважати. А Сталін був ефективним менеджером, який здійснював індустріалізацію України на шкоду Росії. А от Бандера, навпаки, названий "катом украінського народу". Дітей хочуть переконати, що жодного влаштованого Кремлем Голодомору не було, його організували самі українські куркулі, які не хотіли, щоб "бидло йшло до КОЛГОСПу". Окрім цього, в псевдо-підручнику пишуть, що українці повинні в ноги кланятися Хрущову за подарований їм Крим, хоча цей подарунок був зроблений із порушеннями закону і повинен бути повернений.

"Я не маю до тих підручників жодного відношення. Там написані речі, які діаметрально протилежні моїм переконанням, позиції та науковим напрацюванням. Головна ціль тих, хто пустив те видання на друк — дискредитувати мене. Коли знайомі показали мені посилання в інтернеті — був шокований. Зараз мої юристи вивчають цю справу. Зв'язуються з видавництвом "Основа", шукають друкований варіант. Якщо цей факт підтвердиться — позиватимусь до суду", - сказав Сергійчук.

З його слів, нині україномовні варіанти "нової" історії друкувати наразі призупинили. Продовжують штампувати набір лише "російських" версій.

Нагороди[ред.ред. код]

Твори[ред.ред. код]

  • «Іменем Війська Запорозького» (1991)
  • «Національна символіка України» (1992)
  • «Німці в Україні» (1994)
  • «Етнічні межі і державний кордон України» (1996, 2000)
  • «ОУН-УПА в роки війни» (1996)
  • «Армія Богдана Хмельницького» (1996)
  • «Наша кров — на своїй землі» (1996)
  • «Уся правда про єврейські погроми» (1996)
  • «Як нас морили голодом» (1996)
  • «Богдан Хмельницький та його старшина» (1996)
  • «Трагедія українців Польщі» (1997)
  • «Погроми в Україні. 1914 — 1920» (1998)
  • «Десять буремних літ. Західноукраїнські землі в 1944 — 1953 роках» (1998)
  • «Українська соборність» (1999),
  • «Депортація поляків з України» (1999)
  • «Симон Петлюра і єврейство» (1999)
  • «Правда про „золотий вересень“ 1939-го» (1999)
  • «Українізація Росії» (2000)
  • «Радянські партизани проти ОУН-УПА» (2000)
  • «Новітня каторга» (2001)
  • «Український Крим» (2001)
  • «Нескорена церква. Подвижництво греко-католиків у боротьбі за віру і державу» (2001)
  • «У боротьбі за рідну віру римо-католики України завжди були несхитними» (2001)
  • «Неусвідомлення України» (2002)
  • «Трагедія Волині» (2003)
  • «Поляки на Волині в роки Другої світової війни» (2003)
  • «Самі себе звоювали» (2003)
  • «Дмитро Вишневецький» (2003)
  • «Переяславська рада — трагедія України і програш Європи» (2003)
  • «Симон Петлюра» (2004)
  • «Український здвиг: Закерзоння. 1939–1947» (2004)
  • «Український здвиг: Волинь. 1939–1955» (2005)
  • «Український здвиг: Прикарпаття. 1939–1955» (2005)
  • «Український здвиг: Поділля. 1939–1955» (2005)
  • «Український здвиг: Наддніпрянщина. 1941–1955» (2005)
  • «Тавруючи визвольний прапор. Діяльність агентури та спецбоївок НКВС-НКДБ під виглядом ОУН-УПА» (2006)
  • «Що дала Україна світові» (2008 — українською і турецькою мовами, 2009 — англійською)
  • «Трагедія Волині. Причини й перебіг польсько-українського конфлікту в роки Другої світової війни» (2009)
  • «В обороні української правди» (2010)
  • «Утверджувати правду, а не догоджати сусідові», [1], Газета «День» № 118, 10 липня 2013 року
  • «Українські державники: Андрей Шептицький» (2015)

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]