Перейти до вмісту

Бубка Сергій Назарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Сергій Бубка)
Сергій Бубка
Сергій Бубка
Ім'я при народженніСергі́й Наза́рович Бу́бка
рос. Сергей Назарович Бубка Редагувати інформацію у Вікіданих
Прізвиськоцар жердини
Народився4 грудня 1963(1963-12-04)[1][2] (62 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Луганськ, Українська РСР, СРСР
Країна СРСР[3]
 Україна[4][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьлегкоатлет (стрибки із жердиною)
Відомий завдякиолімпійський чемпіон, багаторазовий світовий рекордсмен
Alma materКиївський інститут фізичної культури
Науковий ступіньдоктор педагогічних наук[d]
Знання мовукраїнська[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоМОК і Верховна Рада України IV скликання Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1981 — 2001
ТитулЧлен Зала Слави IAAF
ПосадаПрезидент НОК України
ПартіяПартія регіонів Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоНазар Васильович
МатиВалентина Михайлівна
Родичібрат Василь
Брати, сестриБубка Василь Назарович Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зЛілія Тютюник (з 1984 року)
Дітисини Віталій, Сергій
Вага80 кг
Зріст183 см[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Орден Свободи
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Почесна відзнака Президента України
Почесна відзнака Президента України
Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора
Заслужений майстер спорту СРСР
Заслужений майстер спорту СРСР
Заслужений майстер спорту України
Заслужений майстер спорту України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Премія Принца Астурійського, Іспанія, 1991
Спортивні медалі
Легка атлетика
Представник СРСР СРСР, Україна Україна
Легка атлетика
Олімпійські ігри
Золото 1988 Сеул Жердина
Чемпіонат світу
Золото 1983 Гельсінкі Жердина
Золото 1987 Рим Жердина
Золото 1991 Токіо Жердина
Золото 1993 Штутгарт Жердина
Золото 1995 Гетеборг Жердина
Золото 1997 Афіни Жердина
Чемпіонат світу у приміщенні
Золото 1985 Париж Жердина
Золото 1987 Індіанаполіс Жердина
Золото 1991 Севілья Жердина
Золото 1995 Барселона Жердина
Чемпіонат Європи
Золото 1986 Штутгарт Жердина
володіє українською, російською, англійською
розмовляє: французькою мовою
Сайтsergeybubka.com
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бубка.

Сергі́й Наза́рович Бу́бка (4 грудня 1963, Кам'янобрідський район, Луганськ) — радянський та український легкоатлет, спортивний функціонер і політичний діяч. Олімпійський чемпіон, чемпіон світу і Європи зі стрибків із жердиною, багаторазовий рекордсмен світу. Герой України (2001).

1985 року Бубка першим у світі стрибнув з жердиною на 6 м. 1988 року він переміг на Олімпійських іграх 1988 року в Сеулі. Загалом встановив 35 світових рекордів, щоразу трохи покращуючи свій попередній результат. Його рекорд 6 м 15 см для стрибків з жердиною у приміщенні, встановлений 1993 року, протримався до 2014 року, а рекорд 6 м 14 см для змагать просто неба, встановлений 1994 року, був побитий лише 2020.

Після завершення спортивної кар'єри обіймав керівні посади в низці спортивних організацій: президент Національного олімпійського комітету України (2005—2022), член Міжнародного олімпійського комітету (з 1999), перший віце-президент Міжнароднародної асоціації легкоатлетичних федерацій (2015—2023). Народний депутат України (2002—2006), обраний від блоку «За єдину Україну!», потім у складі «Партії регіонів». Позаштатний радник Президента України Віктора Януковича (2010—2014). Бубку звинувачували в економічній діяльності на території Росії й у недостатній реакції на агресію Росії проти України, через що він втратив частину своїх спортивних посад[⇨].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походження й освіта

[ред. | ред. код]

Народився 4 грудня 1963 року в Луганську[8] (тоді Ворошиловград)[9] в родині старшини збройних сил СРСР Назара Васильовича Бубки та сестри-господарки поліклініки Валентини Михайлівни Бубки. Має старшого брата — Василя Бубку (1960 р.н.), який теж стрибав із жердиною, став срібним призером чемпіонату Європи (1986), депутатом Донецької обласної ради й підприємцем. Бубка розповідає, що його бабуся була племінницею митрополита Іларіона (Огієнка), міністра УНР, а згодом предстоятеля Української греко-православної церкви Канади[10].

Бубка закінчив Київський інститут фізичної культури, здобувши там 1987 року фах тренера[11]. 2001 року захистив кандидатську дисертацію «Формування індивідуальних здібностей студентів у процесі фізичного виховання» в Інституті проблем виховання Академії педагогічних наук України. 2014 року захистив дисертацію доктора педагорічних наук[8].

Кар'єра спортсмена

[ред. | ред. код]
Бубка на Чемпіонаті світу з легкої атлетики 1983 року в Гельсінкі

Стрибками з жердиною Бубка почав займатися 1973 року в Луганську. 1979 року продовжив заняття в Донецьку[8]. Його першим тренером був Віталій Опанасович Петров, заслужений тренер СРСР, а пізніше його тренували Євген Родіонович Волобуєв та Аркадій Георгійович Шквира[8]. Окрім стрибків з жердиною захоплюється великим тенісом, лижами, футболом, музикою.

У десять років вже обрав своєю спортивною спеціальністю стрибки із жердиною, та навчався в дитячих спортивних школах Луганська і Донецька. 1981 року став срібним призером на чемпіонаті СРСР серед дорослих.

13 липня 1985 року на паризькому стадіоні Бубка став першим стрибуном із жердиною, хто подолав рубіж 6 метрів. Це досягнення привернуло велику увагу ЗМІ. 1986 року на Іграх доброї волі в Москві відбулася драматична дуель Сергія Бубки і Родіона Гатауліна, яку Бубка виграв з новим світовим рекордом 6,01 м, пройшовши над планкою із запасом 20-25 см.

1988 року Бубка завоював золото на Олімпійських іграх 1988 року в Сеулі[12].

Пізніше Бубка уклав угоду про співпрацю з виробником спортивного одягу Nike, за якою йому платили 40 тисяч доларів за кожен світовий рекорд. Він намагався за кожної можливості покращувати свій попередній рекорд на 1 см[12]. 35-разовий рекордсмен світу (на літніх змаганнях— 17 разів, найкращий результат 6,14 м (1994; рекорд побито в 2020 році); у закритих приміщеннях— 18 разів, найкращий результат 6,15 м (1993; рекорд побито в 2014 році)[8]. У середині 1990-х він жив у Монте-Карло, їздив на дорогому Феррарі, регулярно дивився ігри Національної баскетбольної асоціації і, попри слабку англійську, був дуже популярним у світі[12].

На Олімпійських іграх 1996 року в Атланті через травму ноги Бубка не зміг пройти кваліфікацію[12]. 1990 року Бубка став членом Національного олімпійського комітету України, а 1992 року — членом Федерації легкої атлетики України[8].

Кар'єра спортивного функціонера

[ред. | ред. код]
Сергій Бубка і Валерій Борзов на зустрічі з переможцями Літніх Олімпійських ігор 2020 року

Після завершення спортивної кар'єри Бубка обіймав низку керівних посад в українських і міжнародних спортивних організаціях. Він був членом Міжнародного олімпійського комітету (МОК) з 1999 року[13], членом виконкому МОК (2000[13]—2008, від 2012), членом Комісії Атлетів МОК (англ. IOC Athletes’ Commission) (1996—2002), головою Комісії (2002—2008)[8][9], її почесним членом (з 2008)[9]. 23 червня 2005 Бубка став президентом Національного олімпійського комітету України, змінивши на цій посаді Віктора Януковича[14]. Бубка залишався на цій посаді понад 17 років[9][15][16]. У 2015 році він активно виступав проти усунення Росії від участі в Літніх Олімпійських іграх 2016 у зв'язку з допінговим скандалом. Він порівнював ситуацію з бойкотом Радянським Союзом Літньої олімпіади 1984 року в Лос-Анжелесі, який не дозволив йому самому взяти участь у тій олімпіаді[17][18].

З 2001 Бубка був членом ради Міжнародній асоціації легкоатлетичних федерацій. 2007 його обрали віцепрезидентом, потім знову переобирали в 2011 і 2015 роках[19], а 2023 року після критики його зв'язків з Росією він втратив посаду віцепрезидента[14]. Інші спортивні посади:

  • Член Ради Асоціації літніх міжнародних олімпійських федерацій (англ. The Association of Summer Olympic International Federations (ASOIF)) (2009 — дотепер).
  • Голова Координаційної комісії чемпіонату світу в Москві 2013.
  • Член Виконкому Федерації легкої атлетики України.
  • Член Академії Laureus World Sports.

Сергій Бубка — засновник і президент спортивного клубу ім. С. Бубки в Донецьку (1992—2002), почесний президент (від 2002)[8]. Від 1990 року під керівництвом Бубки в Донецьку проводилися щорічні міжнародні змагання серед найсильніших атлетів світу зі стрибків із жердиною «Зірки жердини»[8][20], однак 2015 року змагання припинилися[8].

Політична діяльність

[ред. | ред. код]
Україна Народний депутат України
4-го скликання
Безпартійний,
блок партій
«За Єдину Україну!»

«Партія Регіонів» (перейшов з фракції «За Єдину Україну»)

14 травня 2002 — 25 травня 2006

У травні 2002 Бубку обрали Народним депутатом України 4-го скликання від блоку «За єдину Україну!». Бубка займав 12-те місце у виборчому списку цього блоку, підтримуваного Президентом України Леонідом Кучмою. У червні 2002 року він став членом фракції «Регіони України». Під час каденції він був членом Комітету Верховної Ради України з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму, а також членом групи з міжпарламентських зв'язків з Естонською Республікою.

Також Бубка обіймав такі посади:

  • Головний радник прем'єр-міністра України зі спорту (2002—2005)[21]
  • Радник віцепрем'єр-міністра України у справах молоді, культури та спорту (від 2006)

Критика політичної позиції

[ред. | ред. код]
Бубка нагороджує золотою медаллю росіянина Григорія Шамакова на Літніх юнацьких Олімпійських іграх 2018

У липні 2023 року[22] кореспонденти Bihus.Info виявили, що Сергій Бубка є співвласником трьох компаній, зареєстрованих у Російській Федерації, зокрема ТОВ Фірма «Монблан» (торгівля нафтопродуктами на території ДНР) і ТОВ «Спортивний клуб Сергія Бубки»[23]. За цим фактом пособництва державі-агресору СБУ України відкрила кримінальне провадження за ст. 111-2 КК України[14]. Міністр молоді та спорту України Вадим Гутцайт не засудив дії Сергія Бубки, а зазначив, що останній готує позов до суду, про спростування неправдивих даних[24]. Бубка записав звернення, у якому заявив, що він не має стосунку до жодного бізнесу на окупованих територіях[9]. Рух ЧЕСНО додав Бубку до свого «реєстру зрадників»[25].

2022 року Бубка виїхав з України як біженець[9] й оселився в містечку Ез на Лазурному березі Франції[26]. Він зберіг частину своїх спортивних посад, але регулярно зазнавав критики за слабку протидію Росії у спортивних організаціях. 17 листопада 2022 року на тлі суспільного невдоволення слабкою реакцією Бубки на повномасштабне вторгнення Росії новим головою Національного олімпійського комітету України замість нього обрали Міністра молоді та спорту України Вадима Гутцайта[9][15][16]. 2022 року Бубка очолив Міжнародну асоціацію ігор майстрів, яка дозволила спортсменам з Росії виступати під національною символікою їхньої країни на World Masters Games[9]. 2023 року після критики його зв'язків з Росією він втратив посаду віцепрезидента Міжнародної асоціації легкоатлетичних федерацій, але отримав пожиттєве почесне членство в асоціації[14]. 2024 року його переобрали членом Міжнародного олімпійського комітету терміном на наступні 8 років[9]. У грудні 2025 року Президент України Володимир Зеленський підписав указ про скасування призначених Сергію Бубці державних стипендій[9]. Загалом після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Бубка значною мірою відійшов від публічного життя[26].

Коли 12 лютого 2026 року Міжнародний олімпійський комітет (МОК) позбавив українського скелетоніста Владислава Гераскевича права участі в Зимовій олімпіаді 2026 через його «Шолом пам'яті», член МОК Бубка ніяк на це не відреагував[26][27]. Під час виступу у Верховній Раді України 26 лютого Гераскевич звинуватив Бубку в тому, що він «системно знищує Україну, торгує з окупантами, допускає російські прапори в організації, що очолює». Герескевич закликав накласти на Бубку санкції й позбавити його звання Героя України[9].

Родина

[ред. | ред. код]
  • Батько — Назар Васильович Бубка був старшиною ЗС СРСР (після 1972 — прапорщиком). Мати — Валентина Михайлівна Бубка була сестрою-господаркою в одній із міських поліклінік, мешкала в Луганську.
  • Старший брат Василь Бубка (нар. 26 листопада 1960, Луганськ) теж стрибав із жердиною, був срібним призером на чемпіонаті Європи 1986 року, 1997 року завершив спортивну кар'єру, депутат Донецької обласної ради. Генеральний директор ТОВ Фірма «Монблан». Отримав громадянство РФ.
  • Племінник Олександр Бубка (нар. 9 вересня 1986) теж стрибун із жердиною, за фахівець із телекомунікаційних систем та мереж.
  • Дружина Лілія Федорівна Бубка — тренер з художньої гімнастики.
  • Сини Віталій Бубка (нар. 1985) та Сергій Бубка-молодший (нар. 10 лютого 1987), тенісисти.

Основні спортивні досягнення

[ред. | ред. код]
Сергій Бубка встановив світовий рекорд — 6 м 15 см (Донецьк, 1993)

Світові рекорди

[ред. | ред. код]

Сергій Бубка — 35-разовий рекордсмен світу.

Він бив рекорди:
на літніх змаганнях 17 разів:

  
у приміщенні — 18 разів:

Рекорд Сергія Бубки для змагань у приміщенні протримався майже 21 рік (21 лютого 1993 — 15 лютого 2014: 20 років, 359 днів або 7 664 дні). Рекорд на 1 см перевершив 15 лютого 2014 року на змаганнях «Зірки жердини» (Донецьк) французький легкоатлет Рено Лавіллені, який стрибнув на висоту 6 м 16 см. Сергій Бубка спостерігав за змаганнями і привітав нового рекордсмена[28].

17 вересня 2020 року рекорд Сергія Бубки для змагань просто неба через 26 років покращив на 1 см, стрибнувши на 6,15, шведський стрибун Арман Дюплантіс[29].

Нагороди й відзнаки

[ред. | ред. код]
Сергій Бубка — почесний громадянин Донецька
Пам'ятник Сергію Бубці в Донецьку

Публікації

[ред. | ред. код]
  • Олимпийский спорт: В 2 т. / Под ред. В. Н. Платонова. Киев, 2009 (співавтор)
  • Олімпійське сузір’я України. Атлети. Киев, 2010 (співавтор)
  • Олімпійське сузір’я України. Тренери. Киев, 2011 (співавтор)
  • Олимпийские игры. 1896–1972. Киев, 2012 (співавтор)
  • Олимпийские игры. 1976–2012. Киев, 2012 (співавтор)
  • Olympic Sport in Society: History of Development and the Current Status. Kiev, 2013
  • 25 років разом. Олімпійська освіта. Киев, 2017 (співавтор).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Brockhaus Enzyklopädie — F.A. Brockhaus, 1796.
  2. ↑ World Athletics database
  3. ↑ As Bubka Watches, His Record, Set in 1993, Falls
  4. ↑ European Indoor Athletics: Renaud Lavillenie's pole vault heartbreak
  5. ↑ Olympics: Thomas Bach named new IOC president
  6. ↑ CONOR.Sl
  7. ↑ Sergey Bubka
  8. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю В. М. Шеховцов, О. О. Грачов. Бубка Сергій Назарович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — 695 с. — ISBN 966-02-2682-9.
  9. ↑ а б в г д е ж и к л м н Патрікєєва, Наталія (26 лютого 2026). Хто такий Бубка, чому Гераскевич хоче забрати в нього Героя України і як реагує Офіс президента. BBC Україна.
  10. ↑ Бубка, Сергій (19 лютого 2010). Про генеалогію. Українська правда. Блог Сергія Бубки.
  11. ↑ Сергій Бубка – майбутній тренер // Спортивна газета. — 1987. — № 144. — С. 4. Архівовано з джерела 1 березня 2024.
  12. ↑ а б в г SORE BUBKA CANNOT SOAR – New York Daily News. www.nydailynews.com. Архів оригіналу за 27 квітня 2023. Процитовано 27 квітня 2023.
  13. ↑ а б Бубку переобрали членом виконкому МОК. ukranews.com. Українські новини. 4 серпня 2016. Архів оригіналу за 5 серпня 2016.
  14. ↑ а б в г д е Бубка Сергій Назарович. Чесно. ПолітХаб.
  15. ↑ а б Гутцайт - обраний новим президентом НОК України. Champion. 17 листопада 2022.
  16. ↑ а б ОФІЦІЙНО. Гутцайта обрано новим головою НОК України. Sportua. 17 листопада 2022.
  17. ↑ Єрьомін, Аскольд (12 листопада 2015). Бубка вірить у “чистих”... Це ті, що теж “жруть” допінг, але не попалися?. Високий замок.
  18. ↑ Бубка выступил против отстранения российских легкоатлетов от ОИ-2016: Легкая атлетика: Спорт: Lenta.ru. Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 24 липня 2016.
  19. ↑ Сергій Бубка став віце-президентом IAAF. ukranews.com. Українські новини. 19 серпня 2015. Архів оригіналу за 18 жовтня 2015.
  20. ↑ Федько, Алексей (18 лютого 2014). Звезды шеста. История турнира в Донецке. Донецк. История, события, факты.
  21. ↑ Біографічні дані. Офіційний сайт. Архів оригіналу за 13 липня 2018. Процитовано 13 липня 2018. [Архівовано 2018-07-13 у Wayback Machine.]
  22. ↑ Тищенко К. Родинна фірма Сергія Бубки продає пальне окупантам — ЗМІ // Українська правда. — 2023. — 8 липня.
  23. ↑ Російські компанії Бубки продовжують продавати пальне окупантам, — ЗМІ Джерело: https://biz.censor.net/n3440193
  24. ↑ Кримінальне провадження СБУ не зупинило: Бубка продовжує співпрацювати з окупантами
  25. ↑ У компанію до Ломаченка: рух ЧЕСНО додав Бубку, який торгує з окупантами, до реєстру зрадників. 24 Канал (укр.). 30 серпня 2023. Процитовано 10 жовтня 2023.
  26. ↑ а б в Виноградова, Уляна (26 лютого 2026). Лазурний берег та мовчання про війну: де зараз Сергій Бубка, якого хочуть позбавити звання Героя України. BLIK.
  27. ↑ «Шолом пам’яті», або Що відомо про Владислава Гераскевича, якого дискваліфікували через позицію. Твоє місто. 12 лютого 2026.
  28. ↑ Рено Лавіллені встановив новий рекорд у стрибках із жердиною [Архівовано 29 березня 2019 у Wayback Machine.](англ.)// Офіційний сайт IAAF
  29. ↑ Рекорд Бубки пал: В Бриллиантовой лиге побили вечное достижение украинца. korrespondent.net (рос.). Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 17 вересня 2020.
  30. ↑ Указ Президента України № 72/2001 від 4 лютого 2001 року «Про присвоєння звання Герой України». Архів оригіналу за 22 листопада 2021. Процитовано 14 квітня 2012.
  31. ↑ Указ Президента України № 872/97 від 21 серпня 1997 року «Про нагородження відзнакою Президента України — орденом „За заслуги“». Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 14 квітня 2012.
  32. ↑ Указ Президента України № 211/99 від 24 лютого 1999 року «Про нагородження відзнакою Президента України — орденом „За заслуги“». Архів оригіналу за 5 квітня 2022. Процитовано 14 квітня 2012.
  33. ↑ Указ Президента України № 804/2008 від 4 вересня 2008 року «Про відзначення державними нагородами України спортсменів, тренерів та фахівців національної збірної команди України на XXIX літніх Олімпійських іграх». Архів оригіналу за 23 вересня 2018. Процитовано 14 квітня 2012.
  34. ↑ Указ Президента України № 1094/2011 від 1 грудня 2011 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 20-ї річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року». Архів оригіналу за 5 листопада 2018. Процитовано 14 квітня 2012.
  35. ↑ Указ Президента України від 24 серпня 2012 року № 500/2012 «Про відзначення державними нагородами України»
  36. ↑ Указ президента України №406/2021. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 24 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
  37. ↑ Указ Президента України № 53/94 від 18 лютого 1994 року «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України». Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 14 квітня 2012.
  38. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 04.12.2003 № 1874 «Про нагородження Бубки С. Н. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України». Архів оригіналу за 24 жовтня 2015. Процитовано 9 вересня 2014.
  39. ↑ Виноградова, Уляна (26 лютого 2026). Сергій Бубка: головні факти про спортсмена, якого Гераскевич вимагає позбавити звання Героя України.
  40. ↑ Чемпіон спорту ЮНЕСКО. Архів оригіналу за 25 січня 2014. Процитовано 9 серпня 2013.
  41. ↑ Багаторазового рекордсмена світу зі стрибків у висоту із жердиною Сергія Бубку удостоєно ордена Національного олімпійського комітету Білорусі. Архів оригіналу за 28 листопада 2012. Процитовано 28 листопада 2012.
  42. ↑ Lifetime Achievement Sergey Bubka. Архів оригіналу за 6 січня 2014. Процитовано 9 серпня 2013. [Архівовано 2014-01-06 у Wayback Machine.]
  43. ↑ Рішення Вченої Ради Донецького національного університету — Протокол № 7 від 11.09.2002 р. (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 06.01.2014. Процитовано 06.01.2014. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 2014-01-06? (довідка) [Архівовано 2014-01-06 у Wayback Machine.]
  44. ↑ Доктор хонорис кауза Национална спортна академия «Васил Левски». Архів оригіналу за 3 липня 2013. Процитовано 9 серпня 2013.
  45. ↑ Официальный сайт Донецкого городского головы. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 26 жовтня 2010.
  46. ↑ Решением 40-й сессии почётное звание «Почётный гражданин города Луганска» присвоено Сергею Бубке. Архів оригіналу за 27 вересня 2013. Процитовано 26 жовтня 2010. [Архівовано 2013-09-27 у Wayback Machine.]
  47. ↑ Бубка стал Почётным гражданином Донецкой области. Архів оригіналу за 28 листопада 2012. Процитовано 26 жовтня 2010.
  48. ↑ а б в г Сергій Бубка — почесний громадянин Ріо-де-Жанейро. Архів оригіналу за 19 квітня 2013. Процитовано 9 серпня 2013.
  49. ↑ На Донеччині перейменували вулицю Сергія Бубки на честь Василя Стуса.
  50. ↑ Железняк, Ганна (16 квітня 2024). У Костянтинівці та громаді перейменували понад 170 вулиць. Суспільне Донбас. Архів оригіналу за 17 квітня 2024. Процитовано 3 лютого 2025.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бубка Сергій Назарович
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Бубка Сергій Назарович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бубка_Сергій_Назарович&oldid=47814104