Матвієнков Сергій Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Сергій Матвієнков)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Матвієнков Сергій Анатолійович
Photo SAM.jpg
Народився 16 листопада 1957(1957-11-16) (60 років)
Жданов, Сталінська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність політик
Alma mater Маріупольський металургійний інститут
Посада Народний депутат України[1], Народний депутат України[2], Народний депутат України[3], Народний депутат України[4] і Народний депутат України
Партія Партія регіонів
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Почесна грамота Верховної Ради України

Матвієнков Сергій Анатолійович (16 листопада 1957(19571116)) — український політик. Депутат ВР України, колишній член Партії регіонів (з грудня 2012), згодом — Опозиційного блоку. Один з тих, хто голосував за Диктаторські закони 16 січня 2014 року.

Секретар Комітету з питань підприємництва, регуляторної та антимонопольної політики (з грудня 2012).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 16 листопада 1957 (Жданов Сталінської області); росіянин.

Освіта[ред. | ред. код]

Ждановський металургійний інститут, механіко-металургійний факультет (1975—1980), інженер-механік.

Політика[ред. | ред. код]

  • Народний депутат України VII-го скликання з грудня 2012, ВО № 57, Донецька область від Партії регіонів. На час виборів: перший заступник генерального директора — головний інженер ПАТ «ММК імені Ілліча», безпартійний.
  • Вересень 2007 — кандидат в нардепи від СПУ, № 13 в списку. На час виборів: нардеп, безпартійний.
  • Народний депутат України V-го скликання з квітня 2006 до листопада 2007 від СПУ, № 25 в списку, член фракції СПУ (з квітня 2006), заступник голови (з липня 2006). Голова Комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва (з липня 2006).
  • Народний депутат України 4-го скликання з квітня 2002 до квітня 2006, ВО № 55, Донецька область, висунутий Блоком «За єдину Україну!». Член фракції «Єдина Україна» (травень — жовтень 2002), позафракційний (1 — 15 жовтня 2002), член групи «Європейський вибір» (жовтень 2002 — листопад 2003), член фракції «Регіони України» (листопад 2003 — вересень 2005), представник фракції «Регіони України» (вересень 2005), позафракційний (вересень — грудень 2005), член фракції СПУ (з грудня 2005), голова підкомітету з питань гірничо-металургійного комплексу та хімічної промисловості Комітету з питань промислової політики та підприємництва (з червня 2002).
  • Народний депутат України 3-го скликання з березня 1998 до квітня 2002, ВО № 55, Донецька область. На час виборів: заступник генерального директора Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча. Член фракції НДП (травень 1998 лютий 1999), член групи «Відродження регіонів» (лютий 1999 — березень 2001), член групи «Регіони України» (березень — листопад 2001), член фракції «Регіони України» (з листопада 2001). Голова підкомітету з питань гірничо-металургійного комплексу та хімічної промисловості Комітету з питань промислової політики (з липня 1998).

Робота[ред. | ред. код]

  • 11.1980-03.1982 — майстер цеху № 1 Феодосійського механічного заводу.
  • 03.1982-1984 — начальник зміни, начальник дільниці ремонтно-механічного цеху № 2 металургійного комбінат ім. Ілліча.
  • 1984—1988 — інструктор парткому комбінату, інструктор райкому, 1988—1990 — заступник секретаря парткому Іллічівського райкому КПУ міста Маріуполя.
  • 08.1990-10.1992 — начальник бюра, заступник начальника відділу управління головного механіка, 10.1992-04.1998 — заступник генерального директора з побуту і загальних питань Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча.
  • Потім — перший заступник генерального директора — головний інженер ПАТ «ММК ім. Ілліча».
  • 1994—1998 — депутат Маріупольської міськради.

Довірена особа кандидата на пост Президента Януковича в ТВО № 55 (2004—2005).

18 січня 2018 року був одним з 36 депутатів, що голосували проти Закону про визнання українського сувернітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей.[5]

Статки[ред. | ред. код]

  • У березні 2018 року придбав у ФК «Іллічівець» нежитлове приміщення у Маріуполі за 2 млн грн.[6]
  • 2017 — серед нерухомого майна вказано автомобіль Audi Q7 і ВАЗ 21093.[7]
  • Співвласник компанії ТОВ SIA «L.I.S.Group». На рахунках задекларував 392 тис. $ і 1,1 млн грн, готівкою зберігає 285 тис. $, 80 тис. євро та 1,75 млн грн.[7]

Сім'я[ред. | ред. код]

  • батько Анатолій Якович (1936—1991) — металург, начальник дільниці Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча;
  • мати Надія Йосипівна (1937) — машиніст крана Маріупольського метал. комбінату ім. Ілліча, пенсіонерка;
  • дружина Ірина Павлівна (1958) — музичний працівник дитячого комбінату № 84 міста Маріуполя;
  • син Олексій (1978);
  • донька Надія (1983).

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден «За заслуги» III ступеня (серпня 2001).
  • Почесна грамота Верховної Ради України.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]