Сергієнко Сергій Олексійович
| Сергієнко Сергій Олексійович | |
|---|---|
 Солдат | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
22 липня 1988 Новоаврамівка, Хорольський район, Полтавська область, Українська РСР, СРСР |
| Смерть |
22 січня 2018 (29 років) Луганське, Бахмутський район, Донецька область, Україна |
| Поховання | Новоаврамівка |
| Громадянство |
 Україна |
| Псевдо | «Полтава» |
| Військова служба | |
| Приналежність |
Україна |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська |
| Рід військ |
 Механізовані війська |
| Формування | |
| Війни / битви | |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
.svg){kind=small}
Сергі́й Олексі́йович Сергіє́нко (22 липня 1988 — 22 січня 2018) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1988 року в селі Новоаврамівка (Хорольський район, Полтавська область). Рано втратив батька, з дитинства працював на фермі, у будівельній бригаді в селі; захоплювався футболом та комп'ютерами, історичною літературою. Закінчив 11 класів Новоаврамівської гімназії, 2006 року вступив до Хомутецького зооветеринарного технікуму, здобув фах ветеринарного фельдшера. Працював за спеціальністю — в агрохолдингу «Астарта» та оператором на молокоблоці.
З 27 жовтня 2016 року служив за контрактом; солдат, снайпер 1-го відділення взводу снайперів 54-ї бригади.
22 січня 2018-го підрозділ отримав бойове завдання: вояки повинні були виявити групу снайперів противника. Взвод вийшов 2 групами — у меншій, було троє — з них Сергій; друга група рушила на іншу позицію. Зі світанком почався обстріл поблизу смт Луганське, одна з мін розірвалася поруч із Сергієм. Сергія витягли з-під вогню, надали домедичну допомогу; викликали медиків, через півгодини були в госпіталі, але ще по дорозі Сергій помер — рани виявилися несумісними з життям; частина осколків міни калібру 80 мм влучила між каскою та бронежилетом.
24 січня 2018 року похований в Новоаврамівці; в останню дорогу проводжали на колінах.
Без Сергія лишилися мама і дві сестри.
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
- Указом Президента України № 98/2018 від 6 квітня 2018 року, «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 22 січня[2][3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 6 квітня 2018 року № 98/2018 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 9 лютого 2022.
- ↑
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 22 січня на YouTube
Джерела[ред. | ред. код]
- Сергієнко Сергій Олексійович [Архівовано 14 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті
- Загиблі Герої січня 2018 [Архівовано 1 лютого 2018 у Wayback Machine.]
- Солдати (Україна)
- Народились 22 липня
- Народились 1988
- Уродженці Хорольського району
- Померли 22 січня
- Померли 2018
- Померли в Бахмутському районі
- Військовики 54-ї окремої механізованої бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Поховані в Хорольському районі