Сердюков Анатолій Едуардович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анатолій Едуардович Сердюков
рос. Сердюков Анатолий Эдуардович
Народився 8 січня 1962(1962-01-08) (62 роки)
Холмське, Абінський район, Краснодарський край, РРФСР
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Діяльність політик, підприємець, економіст, керівник
Alma mater юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету і Санкт-Петербурзький державний університет
Науковий ступінь доктор економічних наук[d]
Знання мов російська
Посада Міністр оборони Російської Федерації
Військове звання полковник[d]
Партія Єдина Росія
Конфесія РПЦ
У шлюбі з Васильєва Євгенія Миколаївнаd
Автограф
Нагороди
Іменна вогнепальна зброя
Іменна вогнепальна зброя

Анатолій Едуардович Сердюков (рос. Сердюков Анатолий Эдуардович, нар. 8 січня 1962, Холмське, Абінський район, Краснодарський край, РРФСР) — російський державний діяч, економіст. З 15 лютого 2007 року по 6 листопада 2012 — міністр оборони РФ. Голова наглядової ради державної корпорації «Ростехнології».

Життєпис[ред. | ред. код]

1984 року закінчив Ленінградський інститут радянської торгівлі. У 1984—1985 роках проходив службу в армії СРСР, навчався на офіцерських курсах і був звільнений офіцером запасу.

1985—1991 — заступник завідувача секцією, завідувач секцією магазину № 3 Лєнмєбєльторга (Ленінград).

З 1993 року працював в АТ «Меблі-Маркет» Санкт-Петербург — заступником генерального директора (1993), директором з маркетингу (1993—1995), генеральним директором (1995—2000).

Корупційний скандал в Міноборони Росії[ред. | ред. код]

Міноборони Росії й пов'язані з ним комерційні структури «Оборонсервіс» звинувачувались у багатомільйонних розкраданнх. Скандал став причиною відставки міністра Сердюкова 6 листопада 2012 [1][2] [Архівовано 8 січня 2013 у Wayback Machine.]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України № 4/2012 від 4 січня 2012 р.; див. Оружие от президента. Полный список владельцев именных пистолетов [Архівовано 10 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Александр Хорольский, Денис Иванеско / ІнА «Українські Новини», 8 грудня 2016 р. (рос.)

Джерела[ред. | ред. код]