Сердюк Анатолій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сердюк Анатолій
Зображення
Основна інформація
Повне ім'я Сердюк Анатолій Васильович
Дата народження 13 вересня 1967(1967-09-13) (52 роки)
Місце народження Запоріжжя
Громадянство Україна Україна
Професії співак, композитор, журналіст, гітарист, громадський діяч
Нагороди
Заслужений працівник культури України
serduk.com.ua

Анатолій Васильович Сердю́к (народився 13 вересня 1967, Запоріжжя) — український композитор-пісняр, співак, громадський діяч, журналіст. Член творчої спілки Асоціація діячів естрадного мистецтва України, член Національної спілки журналістів України, заслужений працівник культури України, Заслужений артист естрадного мистецтва України.

Освіта[ред. | ред. код]

Закінчив

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

Відлік творчої діяльності А.Сердюк веде з грудня 1988 року, від благодійного шкільного рок-концерту, який він організував на підтримку постраждалих від землетрусу у Вірменії. Перші композиції майбутній композитор почав складати в шкільному, а потім в армійському ансамблях, де був солістом-вокалістом, гітаристом і художнім керівником. Бажаючи виконувати власні твори, співак на початку 1989 року зібрав групу "Анатоль", з якою в жовтні 1990-го переміг на запорізькому міському конкурсі молодих естрадних виконавців "3-шоу-3".

На всеукраїнську естраду співак і композитор вийшов у серпні 1991 року, ставши призером Всеукраїнського фестивалю "Червона рута" з власною піснею на вірш Д.Павличка «Вставай, Україно!». Вона мала великий резонанс, її підхопили радіо й телебачення, визнавши піснею-символом 1991 року. 1992 року пісня розглядалася як один із претендентів на новий гімн незалежної України.

У 1992-1996 рр. співак з успіхом брав участь у пісенних конкурсах по всій країні та за її межами. З 1992 року виступає із сольними концертами в Запоріжжі, Запорізькій області та в Україні. З 1993 року випускає аудіоальбоми, спочатку на касетах, пізніше на компакт-дисках, а з 2005 року виходять DVD із концертними відеозаписами артиста.

Як журналіст, А.Сердюк - автор і ведучий передач «Наша естрада» (1996–1998), «Пісенне Запоріжжя» (2007–2009), «Без пісні нема України» (2010) відповідно на радіостанціях «Радіо-Три», «Запоріжжя FM», канал «Культура» Національного радіо України

Творчість[ред. | ред. код]

У творчому доробку понад 160 пісень, 12 аудіодисків (CD), 10 відеодисків (DVD), 4 авторських нотних збірника, 10 сольних концертних програм, близько 2000 виступів в Україні й за кордоном, 20 відеокліпів, 11 телевізійних концертів, сотні радіо- й телепередач, 2 телефільми про творчість: «Ми з тих ясних зір» (1993), «Служу українському народові» (2013).

Працює в жанрі української естрадної пісні й поп-музики. Творам притаманні яскрава мелодійність, глибока змістовність, ліричність, народність, патріотизм. Має великий і різноманітний репертуар – ліричні й патріотичні пісні, романси, вальси, рок-композиції, твори в сучасних ритмах. Найбільшу славу композитору принесли пісні про Запорізький край і про його символи – Хортицю, степ, козацтво, Гуляй-Поле, а також перша і єдина в Україні концертна програма про Нестора Махна й гуляйпільську вольницю.

Твори композитора мають у репертуарі близько 100 виконавців: солісти, гурти, вокальні ансамблі, оркестри й хорові колективи Запоріжжя та України; творчість Анатолія Сердюка вивчається в школі, а його iм`я вписано в довідники та енциклопедії.

Найвідоміші пісні — «Вставай, Україно!» (сл. Д. Павличка), «Скрипка», «Яблучко» (сл. Г. Лютого), «Весняний вальс», «Оксаночка» (сл. Л. Геньби), «Нестор Іванович, чому так вийшло?» (сл. Л.Верьовки), «Бабине літо» (сл. В. Коваль), «Моя Україна» (сл. М.Луківа), «Небесна сотня», «Боронимо рідний край» (сл. В. Курінного).

Анатолій Сердюк підняв запорізьку пісню на всеукраїнський рівень, за словами поета А.Рекубрацького, "дав крила запорізькій поезії". Артист виробив і показав всій країні "фірмовий" запорізький продукт, у якому все було своїм: вірші, музика, аранжації, режисура виступів. Його концерти 1993-1998 років мали сенсаційний успіх і активно сприяли формуванню масової аудиторії української естради на Запоріжжі.

Анатолій Сердюк зробив особистий культурно-мистецький і політичний внесок у розбудову держави, був не лише свідком, а й одним із учасників легендарних подій 1991, 2004, 2014 років, коли Україна поставала як незалежна держава. Його пісня на вірш Д.Павличка "Вставай, Україно!" разом із патріотичними творами інших авторів відіграла важливну роль на зламі історичних епох — і напередодні розвалу радянської імперії, і під час обох революцій — піднімала й згуртовувала українців, налаштовувала на патріотичний лад, прискорювала самовизначення нації, сприяла утвердженню незалежної держави.

Понад чверть століття Анатолій Сердюк залишається вірним своєму творчому кредо, послідовно обстоюючи в творчості українські національні ідеали та державницьку позицію. Він єдиний естрадний артист у російськомовному Запоріжжі, хто ще з радянських часів багато років поспіль свідомо творить, співає й спілкується українською мовою, маючи при цьому серед земляків тисячі шанувальників. Довголітня принципова позиція митця зробила його своєрідним символом української пісні Запорізького краю.

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Аудіоальбоми (м/а, CD):[1])

  1. «Дух наш запорозький» («Козацькому роду нема переводу») (1993), II видання у 2003, III - у 2004
  2. «Моя кохана» (1994), друге видання у 2004
  3. «Я співаю для вас» (1995), друге видання у 2005
  4. «Запоріжанки» (1996), друге видання у 2005
  5. «Гуляй-Поле» (1999), друге видання у 2003
  6. «Запоріжжя моє кохане» (2000), друге видання у 2005
  7. «Этих дней нам позабыть нельзя» («Песни военных лет») (2005), друге видання у 2010
  8. «Найкращі пісні 1991–2000 рр.» (2006)
  9. «Ліричні пісні» (2008)
  10. «Краю мій рідний» (2009), II видання у 2010, III - у 2015
  11. «Не покидай мене, любове!» (2015)
  12. «Боронимо рідний край» (2019)

Відеодиски (DVD):

  1. «Найкращі пісні» (2005, 2007)
  2. «Вальс, танго, романс» (2008)
  3. «Авторський концерт у Києві» (2009)
  4. «Запорізький сувенір» (2011)
  5. «Краю мій рідний» (2011)
  6. «Я співаю для вас» (2012)
  7. «Гуляє Гуляй-Поле» (2013)
  8. «Чверть століття на сцені» (2014)
  9. «Підтримай військо України» (2014)
  10. «Не покидай мене, любове!» (2016)

Друковані нотні збірники (пісенники):

  • «Пісні Гуляйпільського краю» (1995), «Запоріжжя моє кохане» (2001, друге видання у 2004), «Шкільний альбом» (2006), «Шкільні романи» (2011)

Оригінальні сольні концертні програми:

  • «Козацькому роду нема переводу» (1993), «Моя кохана» (1994), «Я співаю для вас» (1995), «Запоріжанки» (1996), «Гуляє Гуляй-Поле» (1998), «Этих дней нам позабыть нельзя» (2000), «Пісні для друзів» (2002), «Вальс, танго, романс» (2008), «Краю мій рідний» (2011), «Не покидай мене, любове!» (2015)

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

  • Член Запорізького міського об'єднання композиторів (з 1992)
  • Член Асоціації діячів естрадного мистецтва України (з 1993)
  • Член Національної спілки журналістів України (з 2005)
  • Голова (1996-2002), заступник голови (з 2015 р.) Запорізького міського об'єднання композиторів
  • Ініціатор створення та голова журі конкурсу пісень про рідний край «Запоріжжя моє кохане» (2006-2011)
  • Учасник патріотичних акцій, мітингів, флешмобів (1991, 2004, 2014-2018)
  • Організатор і учасник благодійного концерту зірок запорізької та української естради на підтримку українського війська (2014)
  • Учасник благодійних ярмарків і концертів на підтримку воїнів АТО (2014-2018)
  • Учасник волонтерського руху на підтримку українського війська і воїнів АТО (2014-2018)

Відзнаки[ред. | ред. код]

Мешкає в Запоріжжі

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.sich.zp.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=3455:2010-11-23-11-54-55&catid=38:kultura&Itemid=53
  2. Указ Президента України №2575 від 02.07.1999
  3. наказ президента творчої спілки «Асоціація діячів естрадного мистецтва України» №119 від 20.01.2012
  4. розпорядження голови Запорізької обласної ради №293-Н від 26.08.2011 р.
  5. розпорядження Запорізького міського голови №1521 к/тр від 10.09.2013 р.
  6. розпорядження голови Запорізької обласної ради №457-Н від 31.10.2013 р.
  7. розпорядження голови Запорізької обласної ради №203-Н від 25.07.2016 р.

Посилання[ред. | ред. код]