Середа Ярослав Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ярослав Іванович Середа (28 листопада 1900, місто Радехів, Галичина, Австро-Угорська імперія, тепер Львівської області — 25 березня 1981, місто Львів) — український радянський діяч, інженер у ділянці нафтопереробки, член-кореспондент АН УРСР (з 1951). Депутат Верховної Ради УРСР 1-4-го скликань.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у родині вчителя. Трудову діяльність розпочав у 1918 році писарем у ветеринара в місті Турка. Працював конторником, фотографом, учителем танців, щепив віспу та супроводжував товари різних фірм у Львів.

З 1922 року навчався на хіміко-технологічному факультеті Празького політехнічного інституту, потім перевівся у Львівську Політехніку.

У 1929 році закінчив Львівську Політехніку. Працював асистентом кафедри технології нафти у професора Пілята. Потім отримав звання ад'юнкта (доцента) кафедри технології нафти Львівської Політехніки.

У 1935—1939 р. — керівник науково-дослідної лабораторії Дрогобицького нафтоперегінного заводу в місті Дрогобичі.

У 1939—1941 р. — головний інженер і заступник директора Дрогобицького нафтоперегінного заводу. У 1939 році був членом Тимчасового управління міста Дрогобича.

24 березня 1940 року був обраний депутатом Верховної Ради УРСР 1-го скликання від Дрогобицького виборчого округу Дрогобицької області.

У червні 1941 року евакуйований у східні райони СРСР, працював інженером в науково-дослідному інституті нафти міста Ґрозного. З 1942 року — інженер, керівник науково-дослідної групи на Уфимському нафтопереробному заводі Башкирської АРСР.

У 1945—1953 р. — начальник виробничо-технічного відділу, головний інженер тресту «Укрнафтозаводи» міста Дрогобича.

Член ВКП(б) з 1947 року.

У 1953—1963 р. — заступник голови президії Львівського філіалу АН УРСР, керівник лабораторії нафтопереробки АН УРСР. Обирався головою правління Львівського обласного відділу Товариства для поширення політичних і наукових знань.

З 1963 року працював у Всесоюзному науково-дослідному і проектно-конструкторському інституті нафтопереробної і нафтохімічної промисловості у Львові, з 1964 року завідував сектором хімії сульфонатів Львівського філіалу «Укрдніпронафти».

Автор понад 42 друкованих праць, 2 монографій і понад 20 патентів в ділянці хімії нафтопереробки.

Нагороди[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]