Сокіл середземноморський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Середземноморський сокіл)
Jump to navigation Jump to search
Середземноморський сокіл
Lanner Falcon 800.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Соколоподібні (Falconiformes)
Родина: Соколові (Falconidae)
Рід: Сокіл (Falco)
Вид: Середземноморський сокіл
Біноміальна назва
Falco biarmicus
Temminck, 1825
Синоніми
Falco feldeggii Schlegel, 1843
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Falco biarmicus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Falco biarmicus
EOL logo.svg EOL: 1049182
ITIS logo.svg ITIS: 175631
IUCN logo.svg МСОП: 22696487
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 345155

Сокіл середземноморський (Falco biarmicus) — хижий птах роду Сокіл, що зустрічається в Африці, на південному сході Європи і частині Азії. Це переважно осілий птах, але деякі представники мігрують у позагніздовий період. В Україні рідкісний залітний вид — наприкінці вересня 2008 року одного птах було спіймано в Криму[1].

Опис[ред.ред. код]

Цей птах досягає 43-50 см за довжиною та має розмах крил 95-105 см. Європейський підвид (Falco biarmicus feldeggi) має аспідно-сірі або коричневого кольору верхні частини тіла, які у африканських підвидів — блідіші, блакитно-сірі. Груди рябі у північних птахів, нагадуючи кольором балабана, але середземноморський сокіл має червонуватий відтінок. Самці і самки подібні, молоді птахи коричнівіші та більше нагадують балабана. Проте, балабан має світлішу голову і блідіші плями.

Звуки, що видає середземноморський сокіл — зазвичай жорсткий крик урей-е.

Чисельність[ред.ред. код]

Чисельність в Європі оцінена в 480—900 пар, серед яких найбільше (100-140 пар) гніздиться в Італії[2].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Домашевский С. В. Средиземноморский сокол (Falco biarmicus) — новый вид в фауне Украины // Беркут. — 2014. — Т. 23, вип. 2. — С. 105
  2. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).

Посилання[ред.ред. код]