Філософія Середньовіччя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стаття є частиною циклу про
схоластику
Джерела
Течії
Схоластики

Рання схоластика:
Рабан Мавр | Ноткер Німецький | Гуго Сен-Вікторський | Алкуїн | Йоан Скот Еріугена | Аделард Батський | Іоанн Росцелін | П'єр Абеляр | Гільберт Порретанський | Іоанн Солсберійський | Бернард Шартрський | Амальрік із Бена | Петро Даміані | Ансельм Кентерберійський | Бонавентура | Беренгар Турський | Гійом із Шампо | Давид Динанський | Петро Ломбардський
Середня схоластика:
Альберт Великий | Тома Аквінський | Дунс Скот | Августин Блаженний | Аверроес | Вітело | Дитрих Фрейберзький | Ульріх Енгельберт | Вінсент із Бове | Жан Жандунський | Роджер Бекон | Роберт Гросетест | Олександр Гельський | Егідій Римський | Роберт Кілвордбі | Раймунд Луллій | Марсилій Падуанський
Пізня схоластика:

Альберт Саксонський | Волтер Берлі | Микола Кузанський | Жан Буридан | Нікола Орезмський | Петро д'Альї | Вільям Оккам | Данте | Марсилій Інгенський | Лере Франсуа
Проблематика
Школи
Дискурс

Неосхоластика[en]
Портал:Католицтво

У темах

Війни
Середньовічна культура
Середньовічна література
Середньовічна медицина
Середньовічна музика
Середньовічна освіта
Середньовічна філософія

Періодизація

Раннє Середньовіччя
Високе Середньовіччя
Пізнє Середньовіччя

Філосо́фія Середньові́ччя — європейська філософія у VXV столітті.

Середньовічна філософія мала інші завдання і цілі, ніж антична, мислителі середньовіччя вважали людину за істоту слабку та грішну а світ в якому ми живемо місцем покарання по вигнанню з раю.

Головний філософський інтерес Середніх віків — арабська філософія (Аверроес, Маймонід, аль-Кінді, аль-Фарабі, Ібн Сіна) залишається в колі понять грецької перипатетики. Основними питаннями, які хвилювали середньовічних філософів, були питання доказу існування Бога, розмежування теології та філософії. Важливий диспут про універсалії — співвідношення загального і одиничного, суперечка реалістів, які стверджували існування загальних понять поза людським розумом і до одиничних речей, з номіналістами, що визнавали реальне існування лише одиничних речей. Концептуалісти (Абеляр, Іоанн Солсберійський) в спорі про універсалії вважали, що загальні поняття не існують незалежно від окремих речей, визнавали існування в розумі загальних понять, як особливої форми пізнання дійсності.

Головний недолік середньовічної філософії — відсутність природознавства[1] і виняткове панування абстрактних, переважно теологічних інтересів.

Люди на перше місце ставили Бога. Всі повинні були вірити , що Бог створив землю та все живе на ній.

Періоди[ред. | ред. код]

  1. Апологетика (І–ІІ ст.)
  2. Патристика (II–VII ст.) — сукупність філософських доктрин християнських мислителів (отців церкви) II–VII ст.
  3. Схоластика (VIII–XV ст.) — філософське вчення, в якому поєднані релігійно-філософські засновки з раціоналістичною методикою та формально-логічними проблемами.

Деякі представники[ред. | ред. код]

Визначними філософами європейського Середньовіччя були:

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  1. (рос.) Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. — СПб., 1996. — Том 2.
  2. (рос.) Соколов В. В. Средневековая философия. — М., 1979.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

}