Середньонорвезька мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Середньонорвезька мова
середьнонорв. nornskt mál[1]
букмол / нюношк mellomnorsk
високонорв. millomnorsk
Поширена в сучасна Норвегія
Носії Немає. Існувала в 14-16 столітті.
Писемність Латиниця
Класифікація

Індоєвропейські мови

Германські мови
Північногерманські мови
Офіційний статус
Коди мови

Середньонорвезька мова (норв. mellomnorsk; нюн. mellomnorsk, millomnorsk) — історичний різновид норвезької мови, яким говорили норвежці в період приблизно з 1350 до 1550 років. Була останньою фазою розвитку норвезької, як державної, перед тим, як її замінила данська мова.

Історія[ред. | ред. код]

Чума, яка спустошувала Європу в середні віки дісталась до Норвегії 1349 року, померло більше 60 % населення.[2], що могло прискорити розвиток мови. Але ще до чуми Норвегія була в союзі з Данією та Швецією, але як найслабша його частина, що підкреслилось Кальмарською унією. Тому посилювались впливи сусідніх мов - шведської, а потім і данської. Спочатку процес відбувався серед ченців, які складали більшу частину грамотного населення, а потім і серед решти громадян.

Мова зазнає ряду змін: граматика була спрощена, в тому числі відбулась втрата відмінків та дієвідмін. Крім того, в деяких діалектах з'явилась редукція голосних, більшість таких звуків в закінченнях вимовлялись як «е».

Також у мові відбуваються зміни, коли частина лексики замінюється німецькими відповідниками, через торгові та інші зв'язки з німецькими державами. Ці зміни відбувалися паралельно у данській, шведській та норвезькій мовах. Через це і відбувається віддалення з подальшим відокремленням фарерської та ісландської мов, які з 16 століття розглядаються як окремі.

Фонематична структура також зазнала змін. Дентальний фрикативний звук þ і глухий ð зникли з норвезької мови, перетворившись на проривні t і d, відповідно.

Данський вплив на письмову мову[ред. | ред. код]

Протягом 15 століття середньнорвезька поступово перестала використовуватись на письмі. Реформація 1536 року замінила данською латинську мову в церкві, що ще більше посилило вплив першої. В кінці 16 століття король Данії Крістіан IV (1577-1648) вирішив переглянути і перекласти на данську Земський закон Магнуса VI «Закон країни» 13 століття, який був написаний давньоскандинавською мовою. У 1604 році було введено переглянуту редакцію закону. Переклад цього закону означав остаточний перехід до данської мови, як офіційної мови Норвегії[3].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Bokmålsordboka - Nynorskordboka. ordbok.uib.no. 
  2. Harald Aastorp (2004-08-01). Svartedauden enda verre enn antatt. Forskning.no. Архів оригіналу за 2008-03-31. Процитовано 2009-01-03. 
  3. Det norske samlaget 2007. Språk i Norge på 1500-tallet. stovnernorsk2st4d.wikispaces.com. Процитовано 4 April 2016. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]