Середнє (Підгаєцький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Середнє
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Підгаєцький
Рада/громада Завалівська сільська рада
Код КОАТУУ 6124882503
Основні дані
Населення 211
Територія 14.33 км²
Густота населення 14.72 осіб/км²
Поштовий індекс 47516
Телефонний код +380 3542
Географічні дані
Географічні координати 49°11′27″ пн. ш. 25°02′45″ сх. д. / 49.19083° пн. ш. 25.04583° сх. д. / 49.19083; 25.04583Координати: 49°11′27″ пн. ш. 25°02′45″ сх. д. / 49.19083° пн. ш. 25.04583° сх. д. / 49.19083; 25.04583
Середня висота
над рівнем моря
258 м
Водойми Золота Липа
Відстань до
районного центру
14 км
Місцева влада
Адреса ради 48023, с.Завалів
Карта
Середнє. Карта розташування: Україна
Середнє
Середнє
Середнє. Карта розташування: Тернопільська область
Середнє
Середнє

Сере́днє — село Підгаєцького району Тернопільської області. Розташоване на річці Золота Липа, на заході району. Підпорядковане Завалівській сільраді. До 1990 року належало до Бережанського району.

Населення — 206 осіб (2007).

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту та трипільської культури.

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується піп (отже, уже тоді була церква) і 5 ланів (близько 125 га) оброблюваної землі[1].

Відоме від 18 ст.

Діяли «Просвіта» та інші товариства, кооператива.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Є церква св. Миколая (1995, мурована).

Встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини, насипано символічну могилу Борцям за волю України (1991).

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Працюють клуб, бібліотека.

Відомі люди[ред. | ред. код]

У Середньому народилися:

  • діяч культури О. Генза,
  • письменник, редактор Б. Рокецький.
  • Кифор Володимир - учасник Похідних Груп ОУН і вояк 1-ої УД УНА. Похований на цвинтарі в Ґлестонбері, Конн.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 169 – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. - 252 s.

Джерела[ред. | ред. код]