Серицит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Серицит.

Серицит (рос. серицит, англ. sericite, hydromica; нім. Serizit m) – мінерал класу силікатів, дрібнолускуватий, частково гідратизований різновид мусковіту.

Назва походить від латинського sericus, що означає "шовковий" – від шовковистого блиску порід.

Загальний опис[ред. | ред. код]

Характеризується низьким вмістом K2O та підвищеним SiO2, MgO, H2O. Безбарвний, часто з жовтуватим, сіруватим і зеленуватим відтінками. Породотвірний мінерал гідротермальних утворень і метаморфічних гірських порід. Утворюється за рахунок руйнування польових шпатів. Зустрічається в метаморфічних сланцях, продуктах вивітрювання алюмосилікатів, часто у вигляді включень у кристали плагіоклазів, лужних польових шпатів, лейциту, нефеліну та ін. Серицит має важливе пошукове значення як мінерал, що супроводжує мідне, поліметалічне, золоте та ін. види зруденіння. Син. – пікнофіліт, іноді – іліт.

Розрізняють: серицит магніїстий (серицит, який містить до 3 % MgO).

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Інтернет-ресурси[ред. | ред. код]